Скільки людей зараз мітингують на вулицях і яка тенденція — протест наростає?
Увечері 28 листопада, після того як премʼєр-міністр оголосив про призупинення євроінтеграції, стихійно до парламенту й офісу правлячої партії вийшли кілька тисяч людей. Ближче до ночі було вже щонайменше 20 тисяч. Потім почався розгін. Але в нас зазвичай як буває: що жорсткіший розгін, то більше людей виходить наступного дня. Тож після розгону, за різними підрахунками, вийшли приблизно 100 тисяч людей, і так майже щодня. А в суботу, 30 грудня, було майже 200 тисяч — це пік.
В Україні під час протестів ставили намети, щоб закріпитись. У вас люди виходять, вночі їх розганяють, наступного дня вони знову виходять — це така система?
Основна маса збирається протягом дня — приблизно з 12-ї години. Десь о першій дня починаються ходи містом: студенти, школярі, марш викладачів, марші жінок. Вони не численні, але надвечір під будівлею парламенту збираються вже майже сто тисяч людей. Якщо брати мітинги в інших містах, то, напевно, можна говорити, що по всій Грузії щонайменше 200 тисяч людей виходять на протести щодня. До речі, зараз багато студентів і школярів припинили ходити на заняття, і багато університетів, наприклад, Тбіліський державний університет імені Івана Джавахішвілі, неофіційно дають канікули тим студентам, які ходять на протести.
А в яких ще містах проходять мітинги?
У Батумі дуже багато людей виходить. Там ситуація майже на межі початку зіткнень із поліцією. Дуже багато людей у Кутаїсі, у Руставі — це місто неподалік Тбілісі, у Зугдіді, Зестафоні. Мітинги проходять і в маленьких містах, наприклад, у Хашурі, Кварелі, де раніше взагалі ніколи не було акцій протесту. Відчувається загальне невдоволення, такого не було навіть під час весняних протестів проти так званого російського закону.
У ніч проти 2 грудня силовики затримали, зокрема, одного з лідерів протесту — опозиційного депутата Зураба Джапарідзе. Його вже відпустили, а що з іншими затриманими?
Зураб Джапарідзе вважає, що парламент нелегітимний, а тому депутатом себе не визнає. Та оскільки парламент поки що не припинив його депутатські повноваження, його відпустили. А взагалі цей протест відрізняється тим, що в нього немає лідерів. Президент учора наголосила, що це настільки спонтанний громадянський протест, що йому не потрібні політичні лідери в принципі, і закликала опозицію не втручатися і не намагатися очолити протест, бо це лише нашкодить.
Щодо ситуації із затриманими: їх часто бʼють під час і після затримання, наприклад, коли вже везуть в ізолятор. Це підтверджує і народний захисник Грузії Леван Іоселіані, який періодично відвідує затриманих. Хоча опозиція йому не дуже довіряє, він називає те, що бачив, чимось нелюдським. Про побиття заявляють й адвокати затриманих, їхні рідні, періодично публікуються фотографії. Також силовики бʼють журналістів. Є випадки, коли ламали носи чи руки. Побили журналістку опозиційного телеканалу TV Pirveli — їй знадобилась операція. Журналіста телеканалу «Формула» Гурама Рогаву спецпризначенець ударив ззаду — він впав і вдарився об асфальт, у нього перелом шийного хребця і носа. Гурам досі в лікарні.
А що відбувається після затримань? Порушують кримінальні справи?
На сьогодні є два такі випадки. Одну справу завели на неповнолітнього — хлопцеві 17 років. Його звинувачують у підпалі проводу камер відеоспостереження. Інші проходять за адміністративними справами: комусь штраф, комусь адміністративний арешт на кілька діб — строки різні. Наразі затримали понад 200 людей, а до судів поки передали справи лише 74 людей, щодо 72 вже винесли адміністративні рішення.
Які засоби силовики використовують при розгонах?
Це водомети. Причому використовують як чисту воду, так і з якимись домішками. Тобто мало того, що тебе поливають водою, вона залишає на шкірі опіки. Це підтвердило МВС: сказали, що в деяких випадках додають у воду спеціальні засоби, але наполягають, що це не суперечить закону. Використовують кийки, сльозогінний газ. Також є свідчення про використання гумових куль. У самому МВС це заперечують, але вже є документальні докази — відео і фотографії, як вони стріляють, уже знаходять гільзи від гумових куль. Але поки що це не системні, а поодинокі випадки.
Сьогодні премʼєр Грузії заявив, що євроінтеграція і надалі залишається пріоритетом, і він сподівається на якісне перезавантаження відносин зі США та ЄС. Як ця заява може вплинути на протест?
Ніяк. Він каже про це постійно. І коли говорив про зупинення євроінтеграції, він теж це казав — мовляв, до 2028 року ми краще підготуємося і тоді відкриємо переговори. І сьогоднішню заяву він робив на тлі прапорів ЄС. Але всі чудово розуміють, до чого все йде. І люди вийшли на протести саме через це призупинення.
Як реагують посадовці? Чи є серед них ті, хто підтримав протести?
Поки що Кабмін і депутати відмовчуються. З посади звільнився заступник міністра закордонних справ, пʼятеро послів на знак протесту написали заяви про відставку. Сьогодні ще подав у відставку старший виконавець Служби тактичної підготовки Академії МВС Георгій Габехадзе. Держслужбовці починають піднімати голову, хоча коли ухвалювали закон про «іноагентів», вони мовчали. А тепер вони роблять масові заяви та відмежовуються від дій правлячої партії.
Влада реагує на це дуже своєрідно: каже, що це почалося природне очищення держапарату. Учора мера Тбілісі Каху Каладзе попросили прокоментувати те, що співробітники мерії теж відмежувалися від уряду. Він заявив, що й так збирався проводити реорганізацію.
Влада намагається довести, що ЄС тисне на країну і шантажує членством. Насправді європейці говорили, що якщо Грузія хоче ввійти до Євросоюзу, то має провести низку реформ. Судова реформа, наприклад, потрібна тому, що Верховний суд не є вільним — зараз це кишеньковий суд нашого олігарха. «Грузинській мрії» ці реформи невигідні, бо якщо будуть справедливий суд, справедлива прокуратура і чесні вибори, її система обвалиться.
Чи є у Грузії російські правоохоронці? Вона має таку практику. Наприклад, за нашою інформацією, Москва відправляла своїх інструкторів до кількох латиноамериканських країн. Ті навчали місцевих правоохоронців боротися з протестами.
Офіційно про це нічого невідомо, немає фото- чи відеопідтверджень. На всіх відео, на яких правоохоронці бʼють і затримують протестувальників, силовики розмовляють чистісінькою грузинською.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато росіян переїхали до Грузії. Це були й ті, хто проти війни, і ті, хто її підтримують, але самі воювати не хочуть. Як це вплинуло на настрої у країні?
Вплив, звісно, є. Коли почалося повномасштабне вторгнення і росіяни масово сюди поїхали, це була перша хвиля. Грузинам це не сподобалося — могли відмовитись обслуговувати російською, могли нагрубити. Потім почало приходити розуміння, що в Грузію приїхали переважно ті росіяни, які не підтримують війну і політику Путіна, і ставлення до них стало більш нейтральним.
Друга хвиля була, коли Росія оголосила часткову мобілізацію. Тоді навіть були нечисленні акції протесту — мовляв, «росіяни, вам тут не раді, їдьте додому». Але згодом це пройшло. Зараз я не можу сказати, що до росіян ставляться агресивно. Однак на них точно дивляться з підозрою. У новітній історії всі памʼятають і Крим, і схід України, вимоги запровадити російську мову, мітинги проросійського населення. Є побоювання, що коли росіян стане багато, вони вимагатимуть або російської мови, або громадянства, або ще чогось.
Також відомо, що багато росіян, які приїхали, почали відкривати у Грузії свій бізнес. Як це вплинуло на ситуацію?
Коли росіяни почали відкривати свої бізнеси, ларі став міцнішати, бо валюта почала надходити у великих обсягах. Та насправді це все мильні бульбашки. Ось росіяни приїхали та привезли валюту, а за рік поїхали до Сербії, відповідно, бізнес закрили та вивезли валюту — це все тимчасовий ефект. Просто правляча партія занесла це у свою скарбничку, мовляв, дивіться, яке при нас зростання. А насправді це й зростанням не назвеш, бо інфляція колосальна і з приїздом росіян ціни виросли, а доходи — ні.
Демократія переможе, диктаторів забудуть, а ви підтримаєте «Бабель». Це наше вам передбачення на 2025 рік: https://babel.ua/donate