1
Британський письменник і філософ Ален де Боттон створив один із найкращих (якщо не найкращий) канал про те, як орієнтуватися в соціумі: як знаходити друзів, будувати стосунки, переживати втрати. Кілька випусків на його каналі присвячені сорому. Цей — сорому за власну сексуальність, і шеймінгу за неї ж.
2
Канал: «Телебачення Торонто» / підписники: 929K. Відео заблоковане для ембедів, але його можна подивитись на каналі «ТТ».
У 2018 році завідувачка дитячого садка в селі Рівненської області звільнила одну з виховательок за «аморальність» — вихователька виклала у фейсбук світлини в купальнику. Історія виховательки стала загальнонаціональною новиною, і студія «Телебачення Торонто» відправила до села кореспондентку, яка висміяла його консервативних мешканців. Сюжет найпростіше описати словом «неможливо»: неможливо не здивуватися нісенітниці, яку несе завідувачка дитячого садка, неможливо не поспівчувати виховательці... і неможливо не пожаліти всіх, кого висміюють у ролику, — такими розгубленими й беззахисними вони виглядають перед камерою.
3
Того ж 2018 року хвиля громадського осуду розбила карʼєру стендап-коміка і режисера Луї Сі Кея, який перебував на піку слави. Газета «Нью-Йорк Таймс» опублікувала пʼять історій про те, як Сі Кей поводився непристойно з колегами-жінками понад десять років тому: мастурбував перед ними або намагався мастурбувати. Ніхто з жінок не подав на Сі Кея до суду, але за колишні гріхи він все одно розплатився. Студії закрили його проєкт і розірвали з ним контракти, його фільм не випустили в прокат. У якомусь сенсі його падіння було очікуваним: ремесло стендапера полягає в тому, щоб загортати чесні спостереження за власним життям в обгортки скетчів, а в стендапі Сі Кея вистачало інсайтів про ексгібіціонізм, педофілію, «брудні» фантазії. Він публічно вибачився, визнав свої гріхи — і менше ніж через рік знову зʼявився на сцені. В одному з масових американських подкастів він розповідає про те, як після гучного громадського осуду змінилося його життя і як змінився він сам.
4
Британський журналіст і режисер Джон Ронсон написав найкращу книгу про публічний шеймінг. Вона вийшла у 2015 році й миттєво стала бестселером. Книзі скоро виповниться десять років, але вона анітрохи не застаріла. Ронсон описує кілька історій, важливих для розуміння того, як працюють соціальні мережі, зокрема забуту історію публіциста-інтелектуала Іони Лерера, який вигадав кілька цитат для своєї книжки та назавжди поплатився карʼєрою (публіцистам-інтелектуалам пробачають набагато менше, ніж стендап-комікам). Ронсон розбирає його історію, кілька інших, і потроху підводить до висновку про те, що ніхто з нас насправді не хотів би жити в суспільстві, де публічний шеймінг став нормою.