1
Уперше Леонід Марущак потрапив в архів незаконно. У сьомому класі він хотів дослідити біографію художника Натана Альтмана. У Вінницький обласний архів його не пустили — дітям туди не можна. Довелось видати себе за студента першого курсу. Пропуск допомогла отримати вчителька історії, яка викладала і в університеті.
Леонід показує статтю про Натана Альтмана в радянському журналі «Огонек», який він купив у свою колекцію.
Олександр Кузьмін / «Бабель»
Здобувши історичну освіту у Вінницькому університеті, у 2008 році Леонід переїхав у Київ. Працював у піарі, у 2015 році разом з активістами створив мистецьку ініціативу «ДЕ НЕ ДЕ» — з командою проводив заходи в Маріуполі, Слов’янську і Сєвєродонецьку й говорив з місцевими про декомунізацію.
У 2016 році автори «ДЕ НЕ ДЕ» запустили проєкт «Музей відкрито на ремонт», щоб покращити роботу музеїв на сході України. Разом з музейниками активісти оновлювали експозиції, створювали події для відвідувачів, готували довідники й наукові роботи про колекції музеїв. У 2020 році проєкт розширився — Леонід співпрацював із 200 музеями по всій країні.
Напередодні повномасштабного вторгнення активісти допомогли музею в Новоайдарі оновити експозицію народних костюмів. Коли росіяни захопили селище, вони зірвали з манекенів вбрання Новоайдарського району і замінили його на російський народний костюм, який навмисно привезли з Ермітажу.
«Це був дуже хороший проєкт, настільки яскравий, що привернув і їхню увагу, — каже Леонід. — Вони його повністю змінили. І таких випадків чимало».
Оновлена експозиція вбрання Новоайдарського району, створена українськими музейниками й активістами. Російські костюми, які росіяни наділи на манекени після окупації Новоайдару.
Новоайдарський районний краєзнавчий музей / «Бабель»; Міністерство культури Російської Федерації / «Бабель»
2
Двадцять другого лютого 2022 року Леонід зустрівся по відеозвʼязку з музейниками проєкту «Музей відкрито на ремонт», щоб підготувати їх до евакуації, якщо росіяни наступатимуть. Тоді ж вони поскаржились на листи від російських музеїв і приватних колекціонерів, які пропонували викупити роботи відомих радянських митців, наприклад, керамістки Наталії Максимченко. Щоб все убезпечити, музейники домовились спакувати твори та чекати наказу на евакуацію.
У перший день вторгнення Леонід вивіз дружину на захід країни та повернувся до Києва, щоб врятувати власну колекцію творів. Тоді ж з згадав про роботи Алли Горської, які зберігала її онука Олена.
Олександр Кузьмін / «Бабель»
Виявилось, що Олена виїхала за кордон, залишивши твори в різних київських музеях, галереях і на покинутому військовому заводі на Київщині — до вторгнення це місце здавалося безпечним. За кілька днів Леонід зібрав всі роботи колекції — як потрапив на військовий завод, не каже, лише з усмішкою говорить, що з ним важко сперечатись.
«Ми упаковували, маркували, переміщували, знаходили місця для сховку і перевозили все туди, — згадує Леонід. — У нас не було ніяких підписаних актів — лише правда, завдяки якій ми проїхали через ці мільйони блокпостів. Хоча нас могли сприйняти за мародерів».
Убезпечивши роботи Горської, Леонід поцікавився, чи вивіз музей у Слов’янську колекцію, зокрема роботи керамістки Максимченко. Як виявилось, щоб отримати наказ на евакуацію від МКІП, потрібно чимало запитів від уряду області та списки всього, що вивозитиме музей, — бюрократія могла тривати тижнями.
Автопортрет Алли Горської, який Леонід врятував на початку вторгнення.
Олександр Кузьмін / «Бабель»
Леонід домовився із заступницею глави Мінкультури Катериною Чуєвою — міністр Олександр Ткаченко сам даватиме наказ на евакуацію, а списки музей надішле пізніше. Одразу після цього Леонід поїхав у Слов’янськ і вивіз роботи Максимченко.
Навесні 2022 року в російських пропагандистських каналах почали з’явились сюжети про «врятовані колекції», які хотіли купити росіяни, як-от роботи маріупольського медальєра Юхима Харабета. Приблизно тоді ж з Леонідом зв’язалось нідерландське відділення Інтерполу, яке на чорному ринку знайшло решту його робіт з Маріуполя. Імовірно, їх викрали місцеві мародери.
Одна з викрадених робіт Харабета.
Маріупольська міська рада / «Бабель»
3
У 2022 році більшість музеїв, що на прифронтових територіях, Леонід з командою евакуював самотужки — замовляв спеціальні ящики для перевозки, пакував у них роботи митців і вивозив частинами бусом.
У березні поїхав в один з музеїв на півдні України. Його працівники запевняли Леоніда, що вся колекція убезпечена і взагалі в музеї немає нічого цінного. Насправді там були роботи Івана Айвазовського, Тетяни Яблонської та Архипа Куїнджі. Про це Леонід дізнався із соцмереж і сайту музею — так само роблять росіяни й місцеві мародери. Доїхавши до музею під обстрілами, Леонід дізнався, що зайти в будівлю не можна — керівництво виїхало за кордон.
Разом з водієм він вивантажив пакувальні матеріали та позазирав у вікна, щоб переконатися, що колекція на місці. Зрештою домігся, щоб музейники вивезли роботи до обласного музею. Звідти Леонід перемістив все у сховки, які затвердило Мінкультури.
4
Зазвичай щоб вивезти всю колекцію музею, Леонід приїжджає у нього десятки разів. Більшість спроб невдалі — через російські обстріли не вдається потрапити до музею або безпечно вивезти твори. Наприклад, у Бахмутський краєзнавчий музей він приїздив 27 разів.
Уперше в Бахмутський музей Леонід приїхав у грудні 2022 року. Ключі від музею співробітники закопали в порцеляновій скриньці під ялинкою. У місті залишилась лише завідувачка фонду, яка в музей їхати відмовилась — через російські ДРГ, обстріли й мародерів, але намалювала Леоніду мапу.
Порцелянова скринька, яку музейники закопали біля ялинки.
Олександр Кузьмін / «Бабель»
Поки Леонід спилював болгаркою замок з воріт перед музеєм, почув крик: «Шухер!» — з будівлі вибігли люди й заховались у дворі. Довелось поїхати до відділку і повернутись з поліцейськими в амуніції. Поки ті шукали мародерів, Леонід допиляв замок, і водійка Рита заїхала на територію музею.
Викопавши ключ голими руками, Леонід спробував відчинити двері у сховок. Ключ не провертався — завадила іржа і сірники, якими мародери набили замки. Зрештою потрапив до творів через підвал, який вони не зачинили при втечі.
Зараз у скриньці Леонід зберігає цю прикрасу. Її йому подарував колектив Бахмутського краєзнавчого музею, щоб подякувати за евакуацію.
Олександр Кузьмін / «Бабель»
Працювали похапцем, але якісно — Леонід пакував все по ящиках, поліцейські виносили їх на вулицю, а водійка складала в бус. У підвалі він знайшов пістолет, тому довелось заїхати в дільницю, щоб написати заяву. Перед виїздом Леонід і Рита потрапили під артобстріл, який вони перечекали в підвалі дільниці.
Навесні 2023 року Леонід вивіз з музею все, окрім масивної кам’яної статуї лева XIII—XIV століття. Росіяни тримали місто в облозі, тому того разу Леонід поїхав сам. До Бахмуту підвезли знайомі військові, з ними ж евакуював «Лева» — у місцевих поліцейських, які зазвичай супроводжують Леоніда, не було вільних людей і транспорту.
Перед приїздом Леоніда прилетіло в будівлю ТЦК неподалік від музею. Зайшовши в музей, Леонід побачив лише розтрощені стіни й дивом вцілілу статую лева. Поки обговорювали, як її винести, почули автоматну чергу — ЗСУ почали бій з російською ДРГ.
«Ми в’їжджаємо, пацани кажуть: “Ти засмутишся?” Я кажу, що вже спати не можу через Льову, — згадує Леонід. — Вони мені кажуть: “ДРГ йдуть хвилями. Зараз їх там рубануть, й у нас будуть десь за 15, може 30 хвилин. Поїхали назад”».
Перечекавши, повернулися в музей. Військові витягнули «Лева» вагою в кілька сотень кілограмів і погрузили в бус. Знову почався обстріл — друга ДРГ зайшла раніше.
Бігти назад не було куди — у музеї не залишилось нічого, що могло б бути укриттям. Коли виїжджали на дорогу, у машину щось влучило і вибуховою хвилею всіх викинуло на землю. Прийшовши до тями, Леонід з військовими наздогнав машину, яка котилася схилом, і вони доїхали до поліцейського відділку, щоб задокументувати евакуацію статуї.
«Це було максимально небезпечно для військових. Вони були без зброї, не на бойовому завданні. І такі випадки не поодинокі, — каже Леонід. — Льова в надійному місці. Я про нього тепер все життя думатиму».
Леонід Марущак говорить емоційно і багато жестикулює. Коли розповідає історії з прифронтових територій, багато жартує. Але згодом зізнається, що згадувати ці події йому важко.
Олександр Кузьмін / «Бабель»
5
Більшість робіт Леонід вивіз бусом, який у квітні 2022 року йому подарувала українська письменниця Катя Петровська. Про автівку Леонід розповідає з гордістю — у ній він вивіз тисячі творів. Сам Леонід автомобілем керувати не вміє і права отримувати не планує.
«Я б вже сотню разів з’їздив би у Крим, Третьяковську галерею і Ермітаж [щоб забрати українське мистецтво]. А так я переживаю за людей, які зі мною. Це така собі дисципліна», — каже він.
Бус Леонід втратив у жовтні 2023 року, коли вивозив колекцію музею у Бериславі на Херсонщині. Він працював із командою, як зазвичай: заховали бус, цього разу під деревом, і пакували твори в музеї. Коли винесли перші ящики на вулицю, три дрони атакували Леоніда, водія і поліцейського, який був з ними.
У підвалі Леонід з усіма перечекав, допоки військові зіб’ють дрони. Коли стрілянина стихла, поліцейський вийшов оглянути бус. Його задня частина була розколота навпіл, потрощене лобове скло видуло в салон.
Леонід біля буса, який постраждав від атаки дронами.
Олександр Кузьмін / «Бабель»
Піднялась російська авіація — у музей могла прилетіти керована авіабомба. Треба було негайно їхати звідти. Водій зміг завести бус, на ньому проїхали ще майже сто кілометрів до Миколаєва. За кілька тижнів вони повернулись до музею на орендованому авто і вивезли всю колекцію.
6
Багато музейників та урядовців заважають евакуації. Причин багато — бояться, що твори не повернуться в музей, як було за часів Другої світової, чекають на прихід росіян або зберігають власні робочі місця — не вивозять колекцію, бо нібито доглядають за нею.
Як каже Леонід, дозвіл на евакуацію від керівництва двох херсонських музеїв — краєзнавчого та художнього — не отримав навіть після кількох прильотів біля їхніх будівель. У художньому музеї взагалі не мало бути жодних робіт — музей на реставрації з 2021 року. Але, як виявили росіяни під час окупації Херсону, вся колекція зберігалась на цокольному поверсі.
Директорка Херсонського художнього музею Аліна Доценко каже, що роботи під час реставрації залишили у фондах музею за наказом Мінкультури. У перші дні вторгнення вона завантажила всю інформацію про колекцію музею на жорсткі диски, щоб згодом знати, що викрали росіяни.
В окупації музейники своїми силами переховували твори від росіян. Після деокупації Доценко склала список всіх робіт, які не вдалося вберегти, і зараз співпрацює з Офісом генерального прокурора та Інтерполом, щоб їх повернути.
Доценко каже, що одразу підписала наказ Мінкультури про евакуацію творів, що залишились в музеї після деокупації Херсону. Про Леоніда відгукується негативно. Каже, що Катерина Чуєва попрохала повірити Марущаку на слово — без завірених документів про те, що Мінкультури довіряє його евакуацію колекцій музеїв.
Наприкінці 2022 року Леонід разом з музейниками вивіз решту колекції, яку не забрали росіяни — пакував твори і вивозив їх у сховки, які затвердило Мінкультури. Доценко підтверджує, що всі вивезені ним роботи зараз перебувають у безпечному місці.
За підрахунками Леоніда, із двох музеїв росіяни вивезли до тисячі творів. Роботи українських, німецьких та італійських художників забрали з художнього музею у Крим, а колекцію золота, дорогоцінних металів і знахідок з розкопок на Херсонщині з краєзнавчого — у різні міста Росії.
У листопаді 2023 року Леонід приїхав у деокупований Ізюм, щоб вивезти половецьких баб IX—XIII століття з гори Кремінець. Одна з них покришилась через обстріл, інша лопнула, коли її намагались демонтувати місцеві комунальники. Леонід замовив вантажні автокрани. Статуї пакували два дні — заважали постійна злива, незручна місцевість і місцеві, які протестували проти евакуації. Виявилось, що статуї стояли на балансі не як пам’ятка, а як садово-паркова скульптура.
Ізюмська міська рада / «Бабель»
7
Наприкінці серпня 2024 року Леонід поїхав у Покровськ і вивіз паркову скульптуру «Олень» сучасної скульпторки Жанни Кадирової. У вересні він повернеться в місто знову, щоб евакуювати ще кілька статуй.
Леонід з командою евакуює статую «Олень» у Покровську. Щоб його демонтувати й перевезти, використовували спеціальну техніку.
Особистий архів Леоніда Марущака / «Бабель»
Боротись за культурну спадщину і знову повертатись на прифронтові території Леоніда мотивує злість. «Злість, бо їдеш і розумієш, що тільки твій приїзд може все зрушити з місця, — пояснює він. — Інакше всі твори так і залишаться на місці. Та їх просто вкрадуть або знищать».
У Маріупольському краєзнавчому музеї зберігалась одна з найбагатших колекцій українського мистецтва XX століття — роботи українських шістдесятників, як-от Алли Горської та Івана Литовченка. Вони згоріли вщент.
«Це той випадок, коли хочеться вірити, що ці роботи встигли вкрасти. Місцеві кажуть, що бачили, як хтось вночі світив ліхтариком у музеї. Працівники тоді на роботу вже не виходили, місто в облозі було», — каже Леонід.
Згоріли і захоронення V тисячоліття до нашої ери в Маріупольському могильнику. У селах Сартана і Велика Новосілка росіяни знищили історію греків у Приазов’ї. Багато творів вивезли за кордон українці. Переважно це приватні колекції, які не обліковуються і тепер навряд чи повернуться в Україну.
Через український кордон проходять і мародери, які згодом продають твори з музеїв на європейському чорному ринку. Зараз Леонід співпрацює з прикордонною службою, щоб принаймні приблизно зрозуміти, скільки цінних творів вивезли з країни.
Після публікації тексту кілька представників музейної спільноти на умовах анонімності передали редакції, що вони незадоволені роботою Марущака і вважають її шкідливою. Головні претензії стосувались того, що експонати евакуюють без необхідних документів, везуть у незрозумілі сховища, неправильно описують.
Ми ще раз звернулися до Катерини Чуєвої. Вона підтвердила, що міністерство координувало роботу з Леонідом — разом з музейниками він подавав у Мінкульт всі списки евакуйованих творів, потрібні акти та розписки.
Також ми надіслали запит до Офісу генерального прокурора із запитанням, чи подавали музейники скарги на Марущака та чи є стосовно нього провадження. Там нам відповіли, що в «Системі електронного документообігу органів прокуратури України» жодних зареєстрованих документів щодо Марущака немає. Озвучити претензії до нього публічно музейники, до яких звернувся «Бабель», відмовились.
Роздивитися дорогу за розтрощеним лобовим склом важко. Проте водій зміг довезти команду до Миколаєва, де бус остаточно заглух.
Олександр Кузьмін / «Бабель»
Підтримати команду Леоніда: UA323052990000026002016813152