Якось один філософ запевнив мене, що переконав свого кота стати веганом. Я гадав, він жартує, тому запитав, як йому це вдалося. Давав коту веганські кульки зі смаком мишей? Познайомив свого кота з іншими веганами, щоб він захотів наслідувати їхній приклад? Чи сперечався з котом і переконав його, що їсти м’ясо — неправильно? Мій співрозмовник не був у захваті. Я зрозумів, що він дійсно вірив, ніби його кіт обрав дієту без м’яса.
Тож я спитав лише, чи кіт виходить на вулицю? Так, виходить. Таємницю розкрито. Отже, кіт їв те, що давали інші люди і що вполював сам. А якщо він і приносив додому трупи — на жаль, коти не вивчають етику і схильні так робити, — то геніальний філософ просто їх не помічав. Неважко уявити, як саме під час експерименту з моральної освіти кіт бачив людського вчителя. Розгубленість, викликана поведінкою філософа, швидко трансформувалася в байдужість. Коти — архіреалісти, і рідко роблять те, що не має чіткої мети чи не приносить миттєвого задоволення. Зустрівшись із людською дурістю, вони просто йдуть геть.
Повіривши, що переконав кота відмовитися від м’яса, філософ лише показав, якими пришелепкуватими можуть бути філософи. Замість намагатися повчати кота, краще спробував би чогось у нього навчитися. Люди не можуть стати котами. І все ж, полишивши уявлення про вищість свого виду, вони можуть зрозуміти, як коти насолоджуються життям, не тривожачись про те, як жити правильно.
Котам не потрібна філософія. Підкоряючись своїй природі, вони задоволені тим, що мають. Для людей же незадоволення власною природою здається природним. Люди ніколи не припиняють спроби стати тими, ким вони не є, що призводить до передбачувано трагічних і абсурдних результатів. Коти так не роблять. Люди постійно женуться за щастям. Для котів щастя — це стан за замовчуванням, до якого вони повертаються, коли усунуто всі загрози комфортному існуванню. Можливо, це головна причина нашої любови до котів. Вони від народження мають здатність бути щасливими, якої ніяк не можуть набути люди.
***
Котів часто називають аморальними. Вони не дотримуються заповідей і не мають ідеалів. Не виказують ознак вини чи жалю. Ще менше вони намагаються стати кращими, ніж уже є. Вони не докладають зусиль для покращення світу, не ламають голову над тим, як чинити правильно. І навіть якби вони могли осягнути уявлення про те, що життя має підкорятися якомусь зовнішньому стандарту, то лише посміялися б.
***
Котам не цікаво вчити нас, як жити, але якби було, вони не писали б для нас заповіді. Однак можна уявити, як коти підказують нам, як жити менш незграбно. Звісно, вони не очікували б, що ми застосовуватимемо їхні поради. Вони обернули б це на гру, таку собі розвагу для них і для людини, яка їх слухатиме.
- Не намагайтеся переконати людей діяти розсудливо. Намагатися переконати людей діяти раціонально — це як намагатися навчити котів веганства. Люди використовують доводи, щоб підсилити власні переконання, і лише зрідка, щоб зрозуміти, чи ці переконання істинні. Це прикро, але ні ви, ні жодна людина нічого не може з цим зробити. Якщо людське безрозсудство вас дратує чи загрожує вам, ідіть собі.
- Дурна справа — жалітися на нестачу часу. Якщо ви вважаєте, що вам не вистачає часу, ви не вмієте його проводити. Робіть те, що слугує вашій меті й що вам подобається робити просто так. Живіть так, і матимете достатньо часу.
- Не шукайте сенсу своїх страждань. Коли ви нещасливі, ви можете шукати втіху у власних нещастях, але тоді ризикуєте зробити це сенсом життя. Не прив’язуйтеся до страждань і уникайте тих, хто так робить.
- Краще бути байдужим до інших, ніж відчувати примус любити. Небагато ідеалів принесли стільки ж шкоди, як загальна любов. Краще плекати байдужість, яка може обернутися добротою.
- Забудьте про погоню за щастям — і зможете його знайти. Ви не знайдете щастя, ганяючись за ним, бо ви не знаєте, що робить вас щасливими. Натомість займайтеся тим, що вам цікаво, і ви будете щасливі, нічого не знаючи про щастя.
- Життя — не історія. Якщо ви сприймаєте своє життя як історію, вас спокушає ідея дописати її до кінця. Але ви не знаєте, як закінчиться ваше життя і що станеться перед тим. Краще викинути сценарій. Неписане життя має більшу цінність, ніж будь-яка вигадана історія.
- Не бійтесь темряви, бо багато цінного знаходиться вночі. Вас учили думати перед тим, як діяти, і часто це слушна порада. Можливо, вибір діяти згідно з почуттями в конкретний момент є нічим іншим, як покорою застарілій філософії, яку ви бездумно прийняли. Але іноді краще слідувати за натяками, що снують між тіней. Ніколи не знаєте, куди вони можуть привести.
- Спіть заради насолоди спати. Спати, щоб тяжче працювати після пробудження, — жалюгідно. Спіть заради задоволення, а не вигоди.
- Остерігайтеся тих, хто обіцяє зробити вас щасливими. Ті, хто обіцяє зробити вас щасливими, роблять це, щоб самим стати менш нещасними. Їм необхідні ваші страждання, бо без них вони мають менше причин жити. Не довіряйте тим, хто каже, що живе заради інших.
- Якщо ви не можете навіть трохи навчитися жити як кіт, не шкодуйте й повертайтеся до людського світу розваг. Жити як кіт означає не хотіти нічого поза життям, яке ви маєте. Це означає жити без розради, а це може бути надто важко. Якщо для вас це так, оберіть собі старомодну релігію, бажано ту, що рясніє ритуалами. Якщо жодна віра вам не до вподоби, розчиніться у звичайному житті. Захват і розчарування романтичного кохання, гонитва за грошима й амбіціями, політичні шаради й гамір новин швидко проженуть відчуття пустки.
Ще одна порада, вже не від Грея, а від нас. Підтримайте «Бабель»: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].