Уперше Олімпіада мала величезний політичний підтекст. Усе почалось ще на етапі вибору країни й міста, яке мало приймати Ігри 1936 року. У 1930-му Німеччина подала заявку на проведення Олімпіади в Берліні, а за рік її затвердили на засіданні Міжнародного олімпійського комітету (МОК). На проведення Ігор були й інші претенденти, як-от Барселона, Будапешт, Рим, Буенос-Айрес, Ріо-де-Жанейро. Однак МОК обрав саме Берлін, аби продемонструвати, що демократична німецька Веймарська республіка повертається у світове співтовариство після ізоляції за підсумками Першої світової війни.
Президент МОК Анрі де Байє-Латур (праворуч із сигарою) на бенкеті в Берліні, де Німеччина оголосила заявку на проведення Ігор, 1930 рік. Після Олімпіади в Берліні Анрі де Байє-Латур пішов у відставку.
Getty Images / «Бабель»
Із приходом до влади Гітлера в 1933-му демократія в Німеччині змінилась нацистською диктатурою. У країні розгорнулась масштабна атниєврейська кампанія. Гітлер збирався відмовитись від проведення Ігор, адже вважав їх «винаходом євреїв і масонів». Та й самі німці не надто прагнули приймати своїх недавніх ворогів — англійців і французів. Та до справи підключився один за найближчих соратників Гітлера — міністр пропаганди Йозеф Геббельс. Він переконав фюрера, що проведення такої міжнародної події на найвищому рівні посприяє створенню позитивного іміджу країни. А заразом дасть можливість просунути нацистські ідеї про «вищість арійської раси».
Геббельс розмовляє з Гітлером за обідом у Рейхсканцелярії, 1933 рік.
Getty Images / «Бабель»
Уперше цілі країни погрожували бойкотувати Олімпіаду. У 1933 році першою забила на сполох громадськість Сполучених Штатів. Усе через дискримінацію єврейських спортсменів у Німеччині, що явно не відповідало олімпійському духу рівності для всіх учасників, незалежно від раси й віри. Нацисти спочатку на це не звертали увагу. Але після ухвалення Нюрнберзьких расових законів у 1935-му протестний рух із закликом бойкотувати Олімпіаду в Берліні поширився й у Великій Британії, Франції, Швеції, Чехословаччині та Нідерландах. Дійшло до того, що в МОК до останнього всерйоз розглядали можливість перенести Ігри в Барселону. Але після того як в 1936-му в Іспанії почалась Громадянська війна, цю ідею відкинули.
Протест у Нью-Йорку проти участі американців в Олімпійських іграх у Берліні, 1935 рік.
Getty Images / «Бабель»
Нацистам все ж довелось зменшити антиєврейську риторику. Спеціальним розпорядженням Геббельса з громадських місць Берліну прибрали антисемітські гасла. Усе завісили олімпійськими прапорами та свастикою. У пресі тимчасово припинили публікувати негативні статті про євреїв. А до німецької збірної навіть включили одну спортсменку єврейського походження — фехтувальницю Хелену Маєр. Поліцейські отримали суворий наказ ставитись максимально привітно до всіх гостей, особливо до представників «неарійської раси». До МОК надіслали листа, у якому нацистський уряд пообіцяв неухильно дотримуватись олімпійських правил.
Берлінська вулиця, прикрашена до Олімпіади, 9 серпня 1936 року. Берлінські поліцейські вчать англійську напередодні Олімпіади 1936 року.
Getty Images / «Бабель»
Зрештою олімпійські чиновники США, Британії та інших країн прикрились твердженням, що спорт поза політикою, і не стали бойкотувати Олімпіаду. А Ігри в Берліні встановили новий рекорд з кількості учасників — 3 963 спортсмени з 49 країн.
Перша масштабна корупційна кампанія. Нацисти розуміли, що одних обіцянок буде замало. Тому з 1935-го почали запрошували до Берліну чиновників МОК, політиків, бізнесменів та інших впливових людей з різних країн. Для них влаштовували королівські прийоми — засипали подарунками, селили в найдорожчих готелях і годували в найкращих ресторанах. А заразом влаштовували їм екскурсії Берліном за запланованими маршрутами, щоб вони бачили лише будівництво величних олімпійських обʼєктів і «щасливих німців», які нічого не чули про утиски євреїв.
Один з керівників нацистської партії Альфред Розенберг (у центрі) показує іноземним дипломатам і журналістам Олімпійський стадіон у Берліні, 1935 рік.
Getty Images / «Бабель»
Особливо успішно нацисти взяли в оборот патріарха олімпійського руху, почесного президента МОК 72-річного Пʼєра де Кубертена. Його настільки вразив розмах підготовки, що він назвав Гітлера «одним із найкращих творчих духів нашої епохи», дав добро на відкриття в Берліні «Міжнародного олімпійського інституту», оголосив нацистську Німеччину духовним зберігачем олімпійських ідей і навіть пропонував зробити країну постійним господарем Ігор. У відповідь Гітлер висунув Кубертена на Нобелівську премію миру. Окрім цього, як зʼясувалось згодом, нацисти «пожертвували» до особистого олімпійського фонду Кубертена понад 10 000 рейхсмарок.
П’єр де Кубертен (праворуч) у Швейцарії святкує 50-річчя своєї олімпійської діяльності, січень 1937 року.
Getty Images / «Бабель»
Уперше на Олімпіаду витратили купу грошей. Спочатку на організацію Ігор у Берліні заклали бюджет у майже $3 мільйони. Це вже було більше, ніж закладали на минулі Олімпіади. Та Гітлер настільки захопився, що зрештою витратив понад $30 мільйонів. Найбільші витрати були на олімпійську інфраструктуру, яку будували в рекордно короткі строки, але з розмахом.
До будівництва Олімпійського селища на західній околиці Берліну, окрім архітекторів, долучили й ландшафтних дизайнерів. Там звели приймальний корпус, 140 одноповерхових і 5 двоповерхових житлових будинків, спортивну залу, басейн, кілька саун і лікарень. Збудували величезну їдальню, розбиту на 38 відділень, призначених для різних націй. Також був окремий розважальний центр із кінотеатром, концертною залою і кабаре. Селище настільки всім сподобалось, що задало тренд для всіх майбутніх Олімпійських селищ.
Будівництво Олімпійського селища, травень 1935 року. Перевірка кухонного обладнання в Олімпійському селищі, червень 1936 року. Вигляд Олімпійського селища в передмісті Берліну, 1936 рік.
Getty Images / «Бабель»
Більшість змагань проводили в новенькому спортивному комплексі «Олімпійський парк» — із відкритою ареною, плавальним басейном, велотреком, манежем для верхової їзди та окремим майданчиком для хокею на траві. Головною родзинкою комплексу став 100-тисячний Олімпійський стадіон, спроєктований у неокласичному дизайні, що мав нагадувати римський Колізей.
Загальний вигляд Олімпійського парку в Берліні з Олімпійським стадіоном у центрі, 1936 рік.
Getty Images / «Бабель»
Уперше провели естафету олімпійського вогню. Для Ігор в Берліні нацистські олімпійські чиновники придумали новий піар-хід — запалити вогонь на грецькій горі Олімп і пронести палаючий факел звідти до стадіону у Берліні. Естафета стартувала 20 липня 1936 року. Тут нацисти похизувалися своїми технологічними досягненнями — вогонь запалювали за допомогою спеціально розробленого ввігнутого дзеркала німецької компанії Zeiss. Потім 3 400 бігунів несли факел від Греції до Німеччини через Болгарію, Югославію, Угорщину, Чехословаччину та Австрію. Окрім рекламної складової, у цієї ідеї був і пропагандистський підтекст. Естафета мала представити нацистську Німеччину як прямого спадкоємця традицій античних цивілізацій. Утім, не обійшлось і без політичних скандалів. На друкованих буклетах із маршрутом естафети Судетську область Чехословаччини позначили як німецьку територію. Чехословацький уряд, ясна річ, обурився, але бойкотувати Ігри не став. А традиція естафети олімпійського вогню зберігається досі.
Запалення Олімпійського вогню за допомогою дзеркала німецької компанії Zeiss, 20 липня 1936 року. Факелоносець естафети олімпійського вогню у Дрездені, 1936 рік.
Getty Images / «Бабель»
Уперше церемонія відкриття перетворилась на справжнє шоу. Усе почалось з багатотисячних маршів і демонстрацій на вулицях і площах німецької столиці. Потім відбулась церемонія запалення олімпійського вогню — спочатку в центрі Берліну, а потім на заповненому вщент Олімпійському стадіоні. На цій арені відбувалось головне дійство з театралізованими постановками, оркестрами, парадом команд. Над стадіоном літав дирижабль «Гінденбург» із гігантським олімпійським прапором. Гітлер оголосив відкриття Олімпіади, стоячи на трибуні в оточенні численних почесних гостей з усього світу.
Вигляд з дирижабля «Гінденбург» на церемонію відкриття Олімпіади в Берліні, 1 серпня 1936 року. Вистава під час церемонії відкриття Олімпіади в Берліні, 1 серпня 1936 року. Факелоносець біжить повз шеренги Гітлерюгенду і нацистських штурмовиків під час церемонії відкриття Олімпіади в Берліні, 1 серпня 1936 року.
Getty Images / «Бабель»
Гітлер в оточенні соратників і гостей прибуває на церемонію відкриття Олімпіади в Берліні, 1 серпня 1936 року.
Getty Images / «Бабель»
Після слів Гітлера в небо випустили майже 30 000 голубів миру. Та під час цієї частини церемонії стався курйозний момент — перелякані від гучного шуму птахи добряче обклали послідом спортсменів і гостей. «Голуби кружляли над нами, а потім німці вистрілили з гармати, і птахи з переляку наклали на всіх. У нас, чоловіків-спортсменів, хоча б були солом’яні капелюхи, а жінкам це все потрапило просто на волосся. Утім, це було дуже смішно», — згадував учасник американської збірної легкоатлет Луї Замперіні.
Голубів випускають у небо над стадіоном під час церемонії відкриття Олімпіади в Берліні, 1 серпня 1936 року.
Getty Images / «Бабель»
Не менш помпезною була і церемонія закриття Ігор на Олімпійському стадіоні зі світловим шоу, яке створили за допомогою потужних прожекторів. До того ж нацисти влаштували справжній військовий парад на честь своєї перемоги в олімпійському командному заліку.
Світлове шоу на церемонії закриття Олімпіади в Берліні, 16 серпня 1936 року.
Getty Images / «Бабель»
Перша пряма телетрансляція Олімпіади. Церемонію відкриття Ігор у Берліні вперше транслювали по телебаченню у прямому ефірі — у чорно-білому форматі, але з використанням різних типів камер. Також вперше вели пряму телетрансляцію окремих змагань. Зали з телевізорами для громадського перегляду облаштували в Берліні, сусідньому Потсдамі, а також в Олімпійському селищі для спортсменів. Утім, якість картинки, звісно, була далека від сучасної. А глядачі скаржились, що можуть чітко розгледіти хіба що коней.
Оператори за роботою на Олімпійському стадіоні в Берліні, серпень 1936 року. Технік налаштовує електронну камеру німецької компанії Telefunken на церемонії відкриття Олімпіади в Берліні, 1 серпня 1936 року.
Getty Images / «Бабель»
Окрім цього, нацистський Олімпійський комітет виділив німецькій режисерці Лені Ріфеншталь $7 мільйонів на зйомки документального фільму про Ігри в Берліні. Стрічка «Олімпія» вийшла в 1938-му. Багато новаторських прийомів, які використала Ріфеншталь, зокрема підводна зйомка, екстремально крупні плани, камери на рейках, задали стандарти для зйомок спортивних змагань. А сам фільм, попри відверто пропагандистський підтекст, отримав міжнародні нагороди та вважається класикою кінематографу.
Лені Ріфеншталь зі своїми асистентами та німецькими олімпійськими чиновниками на стадіоні в Берліні, червень 1936 року.
Getty Images / «Бабель»
Гітлер свого досяг. Німецькі спортсмени виграли командний залік зі 101 медаллю (з них 38 золотих). Німецький народ ледь не молився на Гітлера. Світова преса писала, що Німеччина провела найуспішніші Ігри в історії, і це «повернуло її в лоно націй та продемонструвало її людяність». А на поодинокі повідомлення про табори неподалік Берліну, куди напередодні Олімпіади нацисти вивезли зі столиці тисячі євреїв і ромів, мало хто звертав увагу.
Шанувальниця просить автограф у Гітлера під час Олімпійських ігор, серпень 1936 року. Тисячі людей вітають Гітлера нацистським вітанням на Олімпійському стадіоні на церемонії відкриття Ігор в Берліні, 1 серпня 1936 року.
Getty Images / «Бабель»
На хвилі успіху Гітлер наказав своєму головному архітектору Альберту Шпеєру збудувати в Нюрнберзі 400-тисячний стадіон для проведення на ньому майбутніх Олімпіад. МОК був не проти і віддав Німеччині право на проведення Зимової Олімпіади 1940 року. І це попри те, що після Ігор в Берліні Гітлер поновив переслідування євреїв, а в 1938-му окупував Австрію та Судетську область Чехословаччини.
Гітлер оглядає макет стадіону в Нюрнберзі, 1937 рік.
Getty Images / «Бабель»
Та після того як Німеччина напала на Польщу в 1939 році й розвʼязала Другу світову, про жодні Олімпіади вже не могло бути й мови. А МОК тільки в 1948-му, перед стартом Ігор у Лондоні, визнав помилковим своє рішення не переносити Олімпіаду 1936 року з Берліну і попросив вибачення. Наступного разу Німеччина спробувала відбилити репутацію Олімпіадою за допомогою Ігор в Мюнхені у 1972 році. Але тоді все обернулось трагедією.
Бюджет «Бабеля» набагато скромніший навіть за «найбідніші» Олімпіади. Підтримайте нас: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].