Джонні Гарріс випустив 40-хвилинний документальний фільм про Ілона Маска. Він коротко розповідає про його дитинство, трохи детальніше — про його успіх у бізнесі, і дуже докладно — про те, що трапилося з Twitter після того, як Маск його купив (крім перейменування, звісно). Точної відповіді на запитання, навіщо Маску Twitter, фільм не дає, але ми ризикнемо зробити припущення. Ілон хоче стати намісником Марса, а в цьому статусі без власного медіа не обійтися.
У когорті медійних багатіїв, які виходять на сцену, щоб пояснити секрети успішного успіху, Скотт Гелловей — єдиний, хто не дратує. Насамперед тому, що тверезо дивиться на власний успіх. Він знає, що йому пощастило народитися в США в середині 60-х, пощастило зустріти першого ментора ще в дитинстві, пощастило безплатно здобути освіту в престижному університеті. Гелловей радить «не йти за мрією», радить відкладати гроші, радить забути в юності про life/work balance та ішачити як проклятим — поради прості, але безцінні.
Американка Ханна Нілман — мати вісьмох дітей, дружина, мормонка, переможниця конкурсів краси, колишня балерина і успішна фермерка. Власне, про своє життя на фермі вона й розказує в соцмережах на багатомільйонну аудиторію. Нілман типова tradwife, яка встигає все, але простим і глянцевим її життя не виглядає — вона доїть корову, готує в промислових масштабах, миє посуд і прибирає. Ханну хейтять майже за все, що вона робить, і підозрюють, що насправді за нею стоїть армія помічників і нянь. Однак, коли в одній кімнаті збирається вся її сімʼя, здається, і цілої армії замало.
Геймплей із сотні ігор змонтували в одне годинне відео. Усі ігри — незалежних, маленьких студій. Усі беруть не екстремально реалістичною графікою, а фантазією. Усі свіжі, виходять у 2024-му. Ніякого життя не вистачить у все це переграти.
Коротка приємна замальовка про те, як Вонг Карвай знімав «Чунцінський експрес» на початку девʼяностих, без сценарію і (майже) без грошей, просто щоб розімʼяти творчий мʼяз. Голос за кадром — Квентін Тарантіно. Відеоряд — уривки з інтервʼю та кадри з фільму.
Стрік і Френ мандрують морями й океанами на човні. У кадр постійно потрапляють різних розмірів акули, краби, пальми, черепахи і часом — морські крокодили. З одного боку, це стандартний, хоч і надзвичайно видовищний тревел-контент. З іншого, головне — там є море. Усіх кольорів і відтінків. Коли для більшості українців воно недоступне, а на вулиці +100500 градусів — цього досить, щоб дивитися ці відео на повторі. Відкривайте будь-яке.