Чому одних підвищують, а інших — ні? Чому одні пісні стають хітами, а інші кануть у Лету? І чому певні книжки, фільми, серіали стають блокбастерами? Щоб відповісти на ці запитання, треба спершу розглянути дещо геть інше. А саме пляшку пива.
***
Сайт [RateBeer] запустився 2000 року, щоб ті, хто пʼє пиво, могли обмінюватися думками й інформацією. Відтоді користувачі написали там понад 11 млн відгуків. Сьогодні сайт уважається одним із найточніших, найдетальніших і найправдивіших джерел інформації про пиво.
Проте кілька науковців зі Стенфорду 2013 року зацікавилися сайтом із зовсім іншої причини. Вони хотіли вивчити лінгвістичні зміни.
***
Дослідників цікавили саме такі зміни, але в контексті мови. Як еволюціонують слова, що їх використовують учасники групи? Чи починають нові учасники говорити інакше, коли приєднуються до групи? Чи можуть ці змінити вказати, хто з учасників залишиться в групі надовго?
RateBeer виявився ідеальним тест-майданчиком. Відгуки за кожен місяць чудово демонстрували, як людина використовує мову в конкретний момент часу. А позаяк користувачі нерідко лишали багато відгуків, дослідники могли легко простежити, як еволюціонувала їхня мова від моменту, коли вони приєдналися до спільноти, до моменту, коли вони перестали там постити.
***
Мова окремих користувачів зазнала змін. Що більше часу користувач проводив на сайті, то більше він говорив мовою спільноти. Скажімо, якщо порівняти перші й останні відгуки однієї особи, очевидні суттєві зміни. Люди не лише залучають більш «пивну» лексику, як-то «карбонізація» і «шнурівка», а й менше вживають слова «я» та «мій». Вони рідше писали «Я вважаю» чи «На мою думку», бо, щоб дотримуватися стандартів відгуку на сайті, робили їх схожими на перелік обʼєктивних фактів.
***
Щоб вивчити звʼязок між лексикою і карʼєрним успіхом, команда науковців звернула увагу на джерело даних, про яке ми рідко згадуємо, — мейли. На відміну від користувачів RateBeer, працівники не пишуть онлайн-відгуки, а от мейли — так, і багато. У мейлах вони просять колег про інформацію, відгукуються про роботу інших людей. Показують чернетки презентацій і планують зустрічі з клієнтом. Це тисячі записів на всі можливі теми.
***
Науковці переглянули дані за пʼять років — більше як 10 мільйонів мейлів, що їх надсилали одне одному сотні працівників фірми середнього розміру. Усе, що Сьюзен із бухгалтерії писала Тіму з відділу кадрів, усе, що Люсінда з відділу продажів надсилала Джеймсові з відділу досліджень і розробок. При цьому дослідників цікавило не те, скільки саме мейлів надіслали працівники й кому, — їм були важливі слова, що їх використовував кожен із працівників.
На цьому етапі дослідження стало ще цікавішим. Бо науковці зосередилися навіть не на темах переписок, як-то заголовки чи картинка в презентації, а на зовсім іншому — лінгвістичному стилі працівників.
***
Дослідники проаналізували лінгвістичний стиль працівників, зокрема наскільки він схожий на стиль колег. Інакше кажучи, наскільки вони вписувалися в культуру компанії. Чи використовували слова так само, як інші. Чи були в комунікації з колегами займенники першої особи («я», «ми»), чи звучали прийменники («в» або «до») так само часто, як в інших.
Результати вражали. Подібність безпосередньо впливала на успіх. Працівників, чий лінгвістичний стиль був ближчий до стилю колег, підвищували втричі частіше. Їхню роботу оцінювали краще, вони отримували більші премії.
З одного боку, це добрі новини. Якщо ви вписалися в нову компанію, найпевніше, у вас усе буде гаразд. Проте що робити з усіма іншими? З людьми, які не вписуються? Так, людям з інакшим лінгвістичним стилем щастило менше. Ймовірність, що їх звільнять, була вчетверо вища.
Тобто якщо людина від самого початку не вписалася, то все, вона приречена? Не зовсім. Дослідники вивчили не тільки те, чи вписалися працівники від самого початку, а й те, як цей параметр змінювався з часом, чи адаптувалися одні люди легше за інших.
Більшість нових працівників адаптувалася швидко — так само, як це відбувалося в пивній онлайн-спільноті. Після року роботи у фірмі вони пристосовувалися до лінгвістичних норм організації.
Щоправда, не всі адаптувалися однаково. Одним це вдавалося швидше, іншим повільніше. Адаптивність людини, своєю чергою, допомагала пояснити її успіх. Успішні працівники адаптувалися, а ті, кого зрештою звільняли, так і не звикали до нових правил. Вони від початку погано вписувалися в культуру, і що далі, то гіршала ситуація.
***
Адаптивність виявилася важливішою, ніж те, чи одразу людина вписалася в середовище. Тим, хто від початку відповідав культурі компанії, справді працювалося добре, але ті, хто швидко адаптувався до постійних змін норм, були ще успішніші. Не обовʼязково народитися вже готовим працювати в якійсь компанії — досить просто бажання адаптуватися.
Дослідження мейлів підкреслює плюси подібності. Коли ми вживаємо таку саму лексику, як люди навколо, нашу роботу краще оцінюють, ми отримуємо вищі премії і маємо більше шансів на підвищення. Та й за межами офісу подібність грає нам на руку. Якщо двоє людей на першому побаченні говорять схоже, більше шансів, що у них буде й друге. Якщо двоє студентів пишуть схоже, більше шансів, що вони дружитимуть. А якщо у пари схожий лексикон, то шанси, що й через три місяці вони зустрічатимуться, ростуть.
Схожа лексика допомагає у спілкуванні. З нею люди відчувають більше звʼязку одне з одним, у них посилюється відчуття належності до певного племені. Усе це посилює взаємну симпатію і довіру, і так зʼявляються різні позитивні варіанти дальшого розвитку подій.
Сподіваємось, стиль «Бабеля» збігається з вашим і ви без зайвих вагань нас підтримаєте: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected]