«Обережний оптимізм». Три американські військові аналітики розповідають, що вони побачили на фронті два тижні тому — короткий переказ

Автор:
Гліб Гусєв
Редактор:
Катерина Коберник
Дата:
«Обережний оптимізм». Три американські військові аналітики розповідають, що вони побачили на фронті два тижні тому — короткий переказ

Getty Images / «Бабель»

Три американські військові аналітики — Майкл Кофман, Роб Лі та Конрад Музика — регулярно приїжджають в Україну, щоб зрозуміти обстановку на фронті. Вони розмовляють із військовими різних рангів і різних спеціальностей, відвідують прифронтові області, збирають й анекдотичні історії, і статистику. Наприкінці червня — початку липня вони побували біля Часового Яру, Торецька і Покровська і за підсумками записали двогодинний подкаст The Russia Contingency. Ось що вони побачили — у короткому переказі «Бабеля».

Кофман, Лі та Музика оцінюють обстановку на фронті з «обережним оптимізмом». За їхніми словами, після того як Україна ухвалила «складні рішення» про мобілізацію, у Росії закривається вікно можливостей захопити суттєві території. Бої на фронті не вщухають, але він остаточно стабілізується на початку осені — коли ЗСУ поповнять мобілізовані, які зараз проходять базову військову підготовку. На всіх ділянках фронту, де вдалося побувати, вони побачили будівництво фортифікацій у кілька ліній (хоча й не завжди схеми цих фортифікацій виглядали логічно, наприклад, не враховували рельєф).

Російська армія поліпшила розвідку, спостереження і рекогносцировку (ISR). Вона збільшила дальність польоту розвідувальних БпЛА Supercam і «Орлан» та баражуючого боєприпасу «Ланцет». Крім того, вона спростила так званий ланцюжок ураження цілі (kill chain) — послідовність дій від визначення цілі до її ураження. Тепер вона може розвідувати українські позиції на 50 кілометрів углиб і якщо виявляє пріоритетну ціль, наприклад, батарею Patriot, то протягом 10 хвилин може запустити в неї ракету «Іскандер».

У тих частинах, що вони відвідали, зник «снарядний голод», але виникла проблема іншого штибу — не вистачає так званих метальних зарядів потрібної потужності. У сучасних західних артилерійських системах калібру 155 мм снаряд (боєприпас із детонатором і вибухівкою) і метальний заряд (бавовняний мішок, наповнений порохом) заряджаються окремо. Що потужніший метальний заряд, то більша дальність стрільби. Через нестачу метальних зарядів потрібної потужності українська артилерія розташовується ближче до ЛБЗ — і стає більш вразливою для ударних дронів противника.

Триває технологічна битва між ЗСУ і ЗС РФ у тому, хто отримає перевагу в застосуванні ударних FPV-дронів. Україна наздоганяє Росію за обсягами виробництва, але поступається їй у тому, як вона масштабує новинки. Обидві сторони намагаються збільшити дальність роботи FPV-дронів з нинішніх 15 кілометрів до 20—25 кілометрів — це вимагає ривків у технологіях звʼязку. Саме питання звʼязку (як передати пілотові дані телеметрії та відеопотік) зараз є найбільш нагальними — а до появи «роїв дронів» на фронті ще далеко. При цьому ЗСУ, як і раніше, відчувають дефіцит боєприпасів для FPV-дронів — доводиться пристосовувати навіть російські снаряди, що не розірвалися.

Головна проблема ЗСУ, про яку Кофману, Лі та Музиці говорили командири різних рівнів, — це брак людей.