«Форт Буаяр» 20 років тому обʼєднав телеведучих, артистів, спортсменів, Володимира Зеленського, Миколу Тищенка — і випадково допоміг Помаранчевій революції

Автор:
Гліб Гусєв
Редактор:
Катерина Коберник
Дата:
«Форт Буаяр» 20 років тому обʼєднав телеведучих, артистів, спортсменів, Володимира Зеленського, Миколу Тищенка — і випадково допоміг Помаранчевій революції

ERIC SALARD / flickr.com

Влітку 2004 року шістнадцять українських команд приїхали на західне узбережжя Франції, щоб знятися в українському сезоні телевізійної гри «Форт Буаяр». «Форт» уже був популярний: свої сезони знімали російські канали; оригінальну, французьку версію транслював «ТЕТ». Український сезон продюсував канал «1+1». За ключі та підказки змагалися найвідоміші герої світських хронік нульових років, спортсмени, ведучі та артисти — від ресторатора Миколи Тищенка до лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука. Редактор «Бабеля» поговорив із двома учасниками — Андрієм Шевченком, який працював шеф-редактором «5 каналу», і Марічкою Падалко, яка вела спортивну передачу на «1+1», — і розповідає, як їхнє знайомство на зйомках «Форту» допомогло Помаранчевій революції. (В YouTube є всі випуски передачі.)

Команда з пʼяти осіб відпливає на катері з фортеці Ла-Рошель у бік камʼяного форту, розташованого в Біскайській затоці. За кілька хвилин вони вже у внутрішньому дворику цитаделі. Їх зустрічають ведучі: актор Григорій Гладій та актриса Віта Смачелюк. Команда проходить випробування в келіях форту, щоб зібрати ключі та підказки. Ключами вони відчиняють ворота, що ведуть до скарбниці. За допомогою підказок відгадують слово — і скарбниця наповнюється золотими монетами. У команди є дві хвилини, щоб зібрати якомога більше монет. Їхній виграш завжди йде на благодійність: одержувача грошей — часто це дитина з рідкісним захворюванням — команда визначає заздалегідь.

Ведучі — Григорій Гладій
Віта Смачелюк
Богдан Ступка.

Ведучі — Григорій Гладій Віта Смачелюк Богдан Ступка.

YouTube

«Форт Буаяр» придумав легендарний французький телевізійний продюсер Жак Антуан. Наприкінці вісімдесятих він розшукував локацію для ігрового шоу і згадав історію про те, як один з його колег ледь не потонув, дістаючись форту вплав, а потім три години блукав по ньому в очікуванні рятувальників. Фортом у ті роки володів стоматолог, який колись купив його як іграшку і якому він давно не був потрібен. Антуан викупив форт за півтора мільйона франків, очистив його від майже півметрового шару пташиних екскрементів і вигадав йому казковий бекграунд. Тепер «Форт Буаяр» населяли старець Фура, тюремник Лябуль, провідник Паспарту, приборкувачка тигрів, божевільний професор, силачі, фокусники, лицарі — і пес Самсон. Перший випуск «Форту» вийшов рівно 34 роки тому — 7 липня 1990 року.

Як телевізійний формат «Форт Буаяр» виявився надзвичайно успішним: до України свої сезони там знімали десятки країн, від Алжиру до Південної Кореї. Організацією зйомки займалася французька команда, але на майданчику працювала й українська знімальна група. Для каналу «1+1» це був професійний ривок уперед.

Команда «95 квартал».

Команда «95 квартал».

YouTube

На зйомки до Франції приїхав тодішній генеральний директор каналу Володимир Оселедчик. Для українського сезону сформували шістнадцять команд: радійників, ведучих авторських програм, спортивних журналістів, рестораторів, силачів, кавекашників. Окремі команди склали гурт ТНМК, гурт «Океан Ельзи» та «95 квартал» — із Володимиром Зеленським у ролі капітана. Вісімдесят учасників приїхали на зйомки одночасно, жили в одному готелі на узбережжі і знімалися по черзі, вклавшись у шість днів. Для них це була більше розвага і пригода, ніж робота.

Учасники гри — Микола Тищенко, Олег Михайлюта та Олександр Сидоренко, Святослав Вакарчук, Руслана Лижичко.

YouTube

Зйомки відбувалися влітку 2004 року — лише за кілька місяців до чергових президентських виборів. Андрій Шевченко, який у ті роки працював шеф-редактором «5 каналу» і вів там новини, згадує, що його запрошення обрадувало. Він потрапив у команду телевізійних ведучих. Разом із ним у команді опинилися Андрій Цаплієнко, Артем Шевченко, Іванна Коберник і Марина Кухар. Увечері, напередодні зйомок, його команда розробила стратегію «грабежу» скарбниці: вони продумали, як виносити монети в тих випадках, якщо хтось із членів команди не дійде до фіналу. Їхній виграш, майже $12 тисяч, для українців виявився одним із рекордних — більше набрала тільки команда «силачів» на чолі з Василем Вірастюком.

Команда Андрія Шевченко.

Команда Андрія Шевченко.

YouTube

На зйомках «Форту» з Андрієм Шевченком познайомилася Марічка Падалко — вона вела на каналі «1+1» спортивні новини. Вони опинилися в різних командах, але на локації їздили в одному автобусі. Марічка згадує, що знайомство на зйомках переросло в дружбу, і наступного місяця після зйомок Андрій Шевченко запросив її на пікнік, де зібралися опозиційні журналісти. Там Марічка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Єгором Соболєвим — він писав для «Дзеркала тижня» і керував незалежною медіапрофспілкою.

Восени 2004 року розпочалася виборча кампанія: за посаду президента боролися чинний премʼєр-міністр Віктор Янукович і колишній премʼєр-міністр Віктор Ющенко. Одним із найяскравіших моментів кампанії став «яєчний теракт»: в Івано-Франківську у Віктора Януковича з натовпу кинули яйцем, і він упав на асфальт. У журналістів, які знімали подію, вилучили записи, а штаб Януковича брехав, що в кандидата влучили «тупим, важким предметом».

Єдиними, кому вдалося зберегти запис «теракту», виявилася знімальна група каналу «1+1». Через цензуру канал не зміг видати запис в ефір. Тоді Марічка Падалко винесла Betacam-касету з офісу студії і передала її Андрію Шевченку. Запис «яєчного теракту» того ж дня вийшов на сайті «5 каналу».

Команда спортивних журналістів разом із генеральним директором «1+1» Володимиром Оселедчиком.
Богдан Ступка, Марічка Падалко, Григорій Гладій.

Команда спортивних журналістів разом із генеральним директором «1+1» Володимиром Оселедчиком. Богдан Ступка, Марічка Падалко, Григорій Гладій.

Сергій Полховський / «Бабель»