У 2004 році тодішній директор музею історії Сергій Чайковський дозволив УПЦ МП поставити намет на фундаменті Десятинної церкви. Чайковський говорив, що про це його попросив тодішній міністр культури Юрій Богуцький. За два роки священники перетворили намет на цегляну будівлю. Дозволів у них не було і не могло бути: територія перебуває під захистом ЮНЕСКО. У самій каплиці немає каналізації та водогону.
Каплиця УПЦ МП в ніч перед тим, як її знесли.
Ганна Мамонова / «Бабель»
Майже одразу після того, як священники звели храм, кияни та музей пробували його позбутися — підпалювали, мітингували, реєстрували петиції про знесення, зверталися до суду. Однак влада не хотіла розбиратися з церквою, а за часів Віктора Януковича будівництво каплиці взагалі намагалися узаконити. Коли президентом став Петро Порошенко, керівництво музею звернулося до Окружного адміністративного суду — позов досі розглядають.
У 2020 році музей очолив доктор історичних наук Федір Андрощук. Він звернувся до Господарчого суду Києва з вимогою демонтувати споруду. У 2023 року музей виграв справу. Державна виконавча служба не одразу почала зносити храм. За рішенням суду будівельні роботи мала оплатити церква, але вона відмовилася. Тоді у квітні 2024-го музей оголосив збір необхідної суми — 772 тисячі гривень. Гроші зібрали менше ніж за добу. Директорка Скарбниці Національного музею історії України Наталя Панченко говорить, що це остаточно переломило хід подій.
Будівельники біля каплиці.
Ганна Мамонова / «Бабель»
Коли музей збирав гроші, одна з приватних компаній запропонувала оплатити роботи, а гроші передати ЗСУ. Музей погодився. Священники каплиці намагалися закликати вірян допомогти їм, збирали людей на нічну молитву, але на початку травня вивезли з монастиря свої речі.
У ніч демонтажу в церкві нікого не було. Близько десятої вечора до музею приїхали кілька автобусів з поліцейськими. Вони оточили територію, створивши живий паркан. Територія музею — відкрита паркова зона.
Виконавча служба разом зі співробітниками музею зачитала рішення суду, постукала в двері каплиці, посвітила ліхтариком у вікна — ніхто не відчинив. Після цього вони відчинили двері та зайшли в будівлю. У каплиці залишилися ладанки, портрети та інше церковне начиння. Виконавча служба винесла всі речі й описала. Перед демонтажем у приміщенні нічого не залишилося. Робочі по сходах піднялися на дах, обмотали хрести плівкою, щоб не пошкодити, і зняли. Зі стін на вулиці відкріпили ікони. Їх теж описали.
Поліція біля каплиці.
Ганна Мамонова / «Бабель»
Поліція тримала кордон навколо музею. Перехожих просили не фотографувати, говорили, що це заборонено. Один чоловік обійшов музей і сховався за його будівлею, але правоохоронці знайшли його та відвели подалі від місця подій. Хто це був — невідомо.
Робочі натягнули навколо каплиці синю плівку. Екскаватор зносив стіни, навантажувач скидав у вантажівку будівельне сміття. Будівля легко піддалася — стіни й дах були крихкі.
Співробітники музею спостерігали за всім мовчки. Тільки охоронець, який працює в музеї понад 20 років, бурмотів: «За ніч побудували — за ніч знесли». До ранку на місці від самозабудови залишилася лише світла пляма на землі. Музей планує засіяти її газонною травою.
Ганна Мамонова / «Бабель»
У донаті для «Бабеля» немає нічого протизаконного, тож підтримайте нас: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].