Втомилися від дурнів навколо? Італійський науковець склав цілий посібник, щоб від них захиститись. Публікуємо уривок з нового українського видання «Закони дурості людської»

Автор:
Софія Коротуненко
Редактор:
Дмитро Раєвський
Дата:
Втомилися від дурнів навколо? Італійський науковець склав цілий посібник, щоб від них захиститись. Публікуємо уривок з нового українського видання «Закони дурості людської»

«Бабель»

У червні 2024 року вийде книга Карла Чіполли «Закони дурості людської». Чіполла — італійський історик економіки, професор Каліфорнійського університету в Берклі та автор майже двадцяти книг про еволюцію економіки. У цій книзі він досліджує людську дурість, формулює її основні закони та намагається знайти спосіб, який допоможе вберегтися від дурнів. «Бабель» з дозволу видавництва «Наш Формат» публікує уривок з книги — про те, що дурнів насправді більше, ніж спершу здається.

Справи людства в прикрому стані. Проте в цьому немає нічого нового. Наскільки ми бачимо вглиб віків, вони завжди були в прикрому стані. Важкий тягар проблем і злиднів, що його люди носять індивідуально й колективно, як члени організованих суспільств, — це, по суті, побічний продукт найбільш неймовірного і, наважуся сказати, дурного способу, яким життя було організовано від самого початку.

Після Дарвіна ми знаємо, що у нас був спільний предок з нижчими членами тваринного царства; і червʼяки, як і слони, теж мусять тягнути свою лямку випробувань, клопотів і мук. Люди, втім, створіння упривілейовані, бо мають додатковий тягар — додаткову мірку проблем, що їх щодня створює специфічна група людей. Ця група набагато сильніша, ніж мафія, військово-промисловий комплекс чи комуністичний інтернаціонал. Це неорганізована, не визначена законом група, у неї немає ні вождя, ні президента, ні статуту, а проте вона діє в ідеальному ансамблі, ніби нею диригує якась невидима рука: діяльність одного члена цієї групи примножує ефективність діяльності всіх інших. Пригода, характер і поведінка членів цієї групи — тема наступних сторінок.

Закон перший: Люди завжди недооцінюють кількість дурнів довкола

Перший закон дурості впевнено й однозначно стверджує, що люди завжди недооцінюють кількість дурнів довкола. На перший погляд, це твердження здається банальним, туманним і нестерпно невеликодушним. Та, якщо придивитися уважніше, ми побачимо, що в ньому є глибока правда.

І річ навіть не в тому, якими дурними бувають люди, подив раз у раз викликає той факт, що:

а) люди, які здавалися розумними й раціональними, виявляються безнадійно дурними;

б) день у день вам заважають займатися своїми справами дурні, які без попередження зʼявляються у найбільш невдалий момент у найменш зручному для цього місці.

Перший закон стримує мене в бажанні кількісно оцінити частку дурнів у загальній популяції, адже будь-яка цифра обернеться недооцінкою.

Закон другий: Імовірність, що людина дурна, не залежить від інших її якостей

Культурна мода на Заході підтримує егалітарний підхід до життя. Люди мислять індивіда, ніби це якийсь продукт високих технологій і масового виробництва. Генетики й соціологи, покликаючись на дані науки і численні дослідження, переконують нас, що всі люди від народження однаково здібні, а якщо одні здібніші за інших, то завдяки вихованню, а не від природи.

Переконаний, що це не так. За роки спостережень і експериментів я дійшов твердого висновку, що люди від природи не однакові: одні дурніші, інші розумніші. І культура тут ні до чого.

***

Дослідження, проведені в багатьох університетах по всьому світу, підтвердили, що рівень освіти не має жодного стосунку до ймовірності появи дурнів. У будь-якому університеті можна виділити пʼять категорій людей: «сині комірці» (робітники), «білі комірці» (службовці), студенти, адміністрація і професура.

Аналізуючи «синіх комірців», я зʼясував, що частина з них дурні. Частка дурнів виявилася вищою, ніж я очікував (див. Перший закон), тому я спершу звично подумав, що річ у соціальному розшаруванні, бідності, поганій освіті і т. д. Та піднімаючись соціальними сходами, я виявив таку саму частку дурнів і серед «білих комірців», і серед студентів. Найприголомшливіші результати дала професура. Я брав великі університети і крихітні коледжі, знамениті й недовідомі і скрізь виявляв однакову частку дурних професорів. Ці результати так мене збентежили, що я вирішив розширити дослідження і спеціально дібрати групу справжньої еліти нобелівських лауреатів. Обіграти природу не вдалося: та сама частка дурнів знайшлася і серед них.

***

Другий закон натякає, що розвинений світ не такий уже й розвинений. Подобається вам Другий закон чи ні, але висновок із нього лякає: знайшов ти своє місце в рафінованих колах естетів чи полюєш на людські голови в Полінезії, замкнувся в монастирі чи вирішив провести решту життя в товаристві спокусливих красунь, а довкола буде той самий процент дурнів і їх завжди буде більше, ніж ти очікуєш (див. Перший закон).

«Бабель» працює лише для розумних людей. Підтримайте нас, щоб ми писали ще більше цікавих і корисних текстів: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected]