Хто такий Сергій Карпенко
Він народився у 1972 році в невеликому містечку Першотравенськ у Дніпропетровській області. Закінчив юридичний факультет Дніпропетровського державного університету. З 1998 року працював адвокатом, а з 2000 року був арбітражним керуючим. До замаху короткий час працював у регіональному агентстві з питань банкрутства в Дніпропетровській області. З 2006 по 2008 був заступником Дніпропетровського міського голови, а з лютого 2021 року по травень 2022-го працював радником голови Дніпропетровської облдержадміністрації. У 2021 році отримав звання «Заслужений юрист України».
Сергій Карпенко
facebook.com
І що з ним сталося у 2003 році?
У центрі цієї історії ― підприємство «Дніпроспецсталь». Це електрометалургійний завод і ключовий виробник сортової нержавіючої сталі в Україні. Серед його власників у 2003 році були бізнесмени Григорій Суркіс і Костянтин Григоришин. У липні 2003 року Григоришин вирішив продати 15% «Дніпроспецсталі» бізнесмену і зятю тодішнього президента України Леоніда Кучми Віктору Пінчуку. Сергій Карпенко, як юрист, був гарантом цієї угоди.
Паралельно за комбінат боровся і тоді власник групи «Приват» Коломойський. За словами Карпенка, олігарх запросив його в офіс і вимагав «переграти ситуацію зі зборами акціонерів на «Дніпроспецсталі». Коломойський хотів, щоб юрист допоміг анулювати рішення загальних зборів акціонерів, які дозволили Пінчуку купити акції. Карпенко відмовився. Медіа писали, що після цього, в липні 2003-го Карпенко звернувся до правоохоронних органів із заявою про погрози з боку Коломойського.
Через кілька тижнів на партнера Карпенка напали — йому проломили череп. За версією слідства, кілери просто помилилися. Вже 16 серпня 2003 року у Феодосії напали на самого Карпенка. Четверо невідомих били його металевим прутом по голові і завдали численних ножових поранень — пошкодили праву легеню і живіт. Добити адвоката завадила його дружина — він дивом вижив. За кілька днів виконавців замаху затримали. За ґрати суд їх відправив 28 квітня 2005 року.
А як вийшли на Коломойського?
Слідство шукало замовника замаху — розслідування винесли в окреме провадження. Тридцятого травня 2005 року слідчий Генпрокуратури Ігор Шолодько виніс постанову, за якою Коломойського звинуватили в організації вбивства. Візу на постанову поставив тодішній заступник генпрокурора Віктор Шокін. Коломойський заявив, що це тиск на нього з боку Григоришина і тодішнього секретаря РНБО Петра Порошенка. Так вони нібито хотіли змусити змінити керівництво обленерго, які належали олігарху.
Слідство виявило, що замах на Карпенка організував охоронець Коломойського Сергій Нікітін. Однак його знайшли мертвим. Початкова версія — суїцид, однак після ексгумації тіла Нікітіна на ньому знайшли багато ножових поранень.
Влітку 2005 року слідчий Шолодько направив у Печерський суд Києва подання, щоб затримати Коломойського. Однак іще до засідання суду тодішній генпрокурор Святослав Піскун примусив Шолодька відкликати подання. Сам олігарх того ж дня виїхав з України, пояснивши це алергією на амброзію.
У 2005 році справу закрили двічі — спочатку сам Шолодько з формулюванням «за відсутністю складу злочину». А згодом адвокати Коломойського отримали рішення суду про «відсутність події злочину».
Як справа виникла знову?
У 2013 році Віктор Пінчук почав судитися з Коломойським у Лондонському арбітражі. Паралельно Пінчук намагався довести причетність Коломойського до замаху на Карпенка. Він ініціював розслідування щодо дніпропетровських суддів, які закрили справу у 2005 році. Представники олігарха, в тому числі колишній заступник генпрокурора Микола Обиход, подавали заяви в правоохоронні органи та суди. Обиход також провів власне розслідування.
Влітку 2014 року правоохоронні органи знову взялись за замах на Карпенка. Колишній слідчий Шолодько, який на той час пішов з органів прокуратури та жив на Житомирщині, мав свідчити у цій справі. Але 4 серпня 2014 року його мобілізував військкомат Дніпропетровської області, адміністрацію якої тоді очолював Коломойський. А вже 30 листопада того ж року Шолодько загинув, захищаючи Донецький аеропорт.
У лютому 2015 року матеріали розслідування Обихода розіслали усім тодішнім членам РНБО. Обиход стверджує, що перед тим як наказати Шолодьку забрати з суду подання на затримання Коломойського, Піскун вів переговори з представниками олігарха. Той нібито заплатив тодішньому генпрокурору $40—50 мільйонів хабаря. А за кілька днів до того, як Шолодько опинився на фронті, з ним звʼязувався один із заступників Коломойського в обладміністрації. МВС розслідувало загибель Шолодька як умисне вбивство.
«Бабель» звернувся до Офісу генпрокурора з питаннями: чим закінчилося розслідування смерті Шолодька та чи розслідували роль Піскуна в цій історії. На момент виходу матеріалу відповіді ми не отримали.
Ви можете не памʼятати все про українську політику — ми нагадаємо. Підтримайте «Бабель»: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸PayPal: [email protected].