Ігоря Коломойського знов обвинувачують у замаху на вбивство адвоката. Нагадуємо велику історію про бандитів, олігархів нульових і слідчого з трагічною долею

Хто такий Сергій Карпенко

Він народився у 1972 році в невеликому містечку Першотравенськ

у Дніпропетровській області. Закінчив юридичний факультет Дніпропетровського державного університету. З 1998 року працював адвокатом, а з 2000 року був арбітражним керуючим

Довідка

У різних судових процедурах арбітражний керуючий може бути і розпорядником майна, і керувати санацією, керувати реструктуризацією або ліквідацією підприємства.

. До замаху короткий час працював у регіональному агентстві з питань банкрутства в Дніпропетровській області. З 2006 по 2008 був заступником Дніпропетровського міського голови, а з лютого 2021 року по травень 2022-го працював радником голови Дніпропетровської облдержадміністрації. У 2021 році отримав звання «Заслужений юрист України».

І що з ним сталося у 2003 році?

У центрі цієї історії ― підприємство «Дніпроспецсталь». Це електрометалургійний завод і ключовий виробник сортової нержавіючої сталі в Україні. Серед його власників у 2003 році були бізнесмени Григорій Суркіс

і Костянтин Григоришин. У липні 2003 року Григоришин вирішив продати 15% «Дніпроспецсталі» бізнесмену і зятю тодішнього президента України Леоніда Кучми Віктору Пінчуку. Сергій Карпенко, як юрист, був гарантом цієї угоди.

Паралельно за комбінат боровся і тоді власник групи «Приват» Коломойський. За словами Карпенка, олігарх запросив його в офіс і вимагав «переграти ситуацію зі зборами акціонерів на «Дніпроспецсталі». Коломойський хотів, щоб юрист допоміг анулювати рішення загальних зборів акціонерів, які дозволили Пінчуку купити акції. Карпенко відмовився. Медіа писали, що після цього, в липні 2003-го Карпенко звернувся до правоохоронних органів із заявою про погрози з боку Коломойського.

Через кілька тижнів на партнера Карпенка

напали — йому проломили череп. За версією слідства, кілери просто помилилися. Вже 16 серпня 2003 року у Феодосії напали на самого Карпенка. Четверо невідомих били його металевим прутом по голові і завдали численних ножових поранень — пошкодили праву легеню і живіт. Добити адвоката завадила його дружина — він дивом вижив. За кілька днів виконавців замаху затримали. За ґрати суд їх відправив 28 квітня 2005 року.

А як вийшли на Коломойського?

Слідство шукало замовника замаху — розслідування винесли в окреме провадження. Тридцятого травня 2005 року слідчий Генпрокуратури Ігор Шолодько виніс постанову, за якою Коломойського звинуватили в організації вбивства. Візу на постанову поставив тодішній заступник генпрокурора Віктор Шокін. Коломойський заявив, що це тиск на нього з боку Григоришина і тодішнього секретаря РНБО Петра Порошенка. Так вони нібито хотіли змусити змінити керівництво обленерго

, які належали олігарху.

Слідство виявило, що замах на Карпенка організував охоронець Коломойського Сергій Нікітін. Однак його знайшли мертвим. Початкова версія — суїцид, однак після ексгумації тіла Нікітіна на ньому знайшли багато ножових поранень.

Влітку 2005 року слідчий Шолодько направив у Печерський суд Києва подання, щоб затримати Коломойського. Однак іще до засідання суду тодішній генпрокурор Святослав Піскун примусив Шолодька відкликати подання. Сам олігарх того ж дня виїхав з України, пояснивши це алергією на амброзію.

У 2005 році справу закрили двічі — спочатку сам Шолодько з формулюванням «за відсутністю складу злочину». А згодом адвокати Коломойського отримали рішення суду про «відсутність події злочину».

Як справа виникла знову?

У 2013 році Віктор Пінчук почав судитися з Коломойським у Лондонському арбітражі

. Паралельно Пінчук намагався довести причетність Коломойського до замаху на Карпенка. Він ініціював розслідування щодо дніпропетровських суддів, які закрили справу у 2005 році. Представники олігарха, в тому числі колишній заступник генпрокурора Микола Обиход, подавали заяви в правоохоронні органи та суди. Обиход також провів власне розслідування.

Влітку 2014 року правоохоронні органи знову взялись за замах на Карпенка. Колишній слідчий Шолодько, який на той час пішов з органів прокуратури та жив на Житомирщині, мав свідчити у цій справі. Але 4 серпня 2014 року його мобілізував військкомат Дніпропетровської області, адміністрацію якої тоді очолював Коломойський. А вже 30 листопада того ж року Шолодько загинув, захищаючи Донецький аеропорт.

У лютому 2015 року матеріали розслідування Обихода розіслали усім тодішнім членам РНБО. Обиход стверджує, що перед тим як наказати Шолодьку забрати з суду подання на затримання Коломойського, Піскун вів переговори з представниками олігарха. Той нібито заплатив тодішньому генпрокурору $40—50 мільйонів хабаря. А за кілька днів до того, як Шолодько опинився на фронті, з ним звʼязувався один із заступників Коломойського в обладміністрації. МВС розслідувало загибель Шолодька як умисне вбивство.

«Бабель» звернувся до Офісу генпрокурора з питаннями: чим закінчилося розслідування смерті Шолодька та чи розслідували роль Піскуна в цій історії. На момент виходу матеріалу відповіді ми не отримали.

Ви можете не памʼятати все про українську політику — ми нагадаємо. Підтримайте «Бабель»: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸PayPal: [email protected].