Парламент дозволив звільняти працівників, які не повідомлять про звʼязки на окупованих територіях. Про які звʼязки мова? — Ми не знаємо. І що ще гірше, автори закону — теж. Пояснюємо коротко

Автор:
Оксана Коваленко
Редактор:
Дмитро Раєвський
Дата:
Парламент дозволив звільняти працівників, які не повідомлять про звʼязки на окупованих територіях. Про які звʼязки мова? — Ми не знаємо. І що ще гірше, автори закону — теж. Пояснюємо коротко

«Бабель»

Двадцять шостого квітня 2024 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 7731, який вніс зміни в Кодекс законів про працю (КЗпП). Необхідність такого закону його автори з партії «Слуга народу» пояснювали тим, що він нібито дозволить краще боротися з колаборантами. За новим законом працівники мають повідомляти роботодавців про «звʼязки з фізичними особами» в росії та на окупованих територіях. Інакше їх можуть звільнити. Правозахисники ж кажуть, що цей закон створить підстави для утисків і стигматизації тих, хто має родичів на окупованих територіях, і людей, які досі зареєстровані на окупованих територіях, але виїхали за кордон. На це звернув увагу Центр прав людини Zmina, який закликає президента ветувати закон і повернути його парламенту. Їх підтримали ще кілька правозахисних організацій. Захищаючи закон, народний депутат Сергій Козир заявив, що готовий подати дані про своїх рідних на окупованих територіях. Але на нардепів закон у принципі не поширюється, бо в парламенті вони не працюють за КЗпП. Кореспондентка «Бабеля» і юристка Оксана Коваленко розібралася в ухваленому законі, поговорила з адвокаційною директоркою Центру Zmina Оленою Луньовою і пояснює, що не так із законом.

У чому суть закону

Закон ввів нові підстави для звільнення працівників:

  • Стратегічні підприємства мусять вписати у свої правила вимогу, що працівник має повідомити про свої звʼязки з фізичними особами на окупованих територіях і на території росії. Якщо працівник цього не зробить, його можуть звільнити. Компанії, які не входять до переліку стратегічних підприємств, самі можуть вирішувати, чи запроваджувати таке правило.
  • Можна звільнити працівника, який розголосив інформацію з обмеженим доступом, зокрема інформацію, що становить державну чи комерційну таємницю.
  • Можна звільнити працівника, якого засудили за злочин проти національної безпеки.

Правозахисникам не сподобався саме перший пункт. Вони кажуть, що з ним є одразу декілька проблем.

Проблема перша — що таке «зв’язки з фізичними особами»

Будь-який закон має бути написаний так, щоб його не можна було трактувати по-різному. Законопроєкт № 7731 написали вкрай невдало.

Наприклад, він не пояснює, що таке «звʼязки з фізичними особами». Чи йдеться про членів родини, про друзів і колишніх колег, чи про всіх фізичних осіб взагалі? І що саме автори закону вважають «звʼязками» — спілкування, листування, дзвінки? Чи навіть просто наявність контакту людини в телефоні чи соцмережах?

Текст закону фактично дозволяє роботодавцю звільнити працівника абсолютно безпідставно.

Проблема друга — яка інформація потрібна і що роботодавцю з нею робити

Закон не визначає, яку саме інформацію має отримати працедавець: імена, прізвища, номери телефонів, адреси чи щось інше. Олена Луньова каже, що по суті роботодавець отримує право збирати будь-яку інформацію, навіть конфіденційну. Також не зрозуміло, що саме він має робити з інформацією про звʼязки.

«Можливо, роботодавець захоче провести внутрішнє розслідування», — припускає Луньова, але зазначає, що в законі не прописані повноваження роботодавця і порядок такого розслідування. Роботодавець може порушити Конституцію, яка зазначає, що нікого не можна примусити робити те, що не передбачено законодавством. А закон не визначає, як саме все це має відбуватися.

До того ж це взагалі не властиві роботодавцю функції. Боротьба з колабораціонізмом — це повноваження СБУ. І не виключено, що саме СБУ потім може вимагати від працедавців інформацію, припускає Луньова. А це вже порушуватиме норми про захист персональних даних.

Проблема третя — ці норми заважають реінтеграції

На думку правозахисників, вимога інформувати про звʼязки суперечить державній політиці реінтеграції окупованих територій. Адже відносить всіх людей, які лишилися на окупованих територіях, у категорію небезпечних для держави. Олена Луньова каже, що коли хтось справді загрожує національній безпеці — це справа правоохоронних органів і кримінального законодавства, а не закону про працю.

«Ми у громадському секторі морочимося над тим, як підтримувати звʼязки з людьми в окупації. Бо за відсутності сполучення з територіями й через варварську політику рф щодо деукраїнізації наших міст і людей, це надзадача. І саме в цей час парламент ухвалює такий закон. Як це треба сприймати? Що звʼязки, які ми так хочемо зберегти, сприймаються державою як загроза національній безпеці?» — пояснює вона.

Бонусна проблема — закон ухвалили з порушенням регламенту

Суперечливу норму додали до законопроєкту, вже коли готувалися до другого читання. Спочатку, перед першим читанням, планували змінити лише одну статтю КЗпП — додати підставу звільнити зі стратегічного підприємства працівника, якщо він «діє на підтримку держави-агресора».

Однак у фінальному документі цієї норми немає взагалі, проте зʼявилися інші, зокрема й суперечлива норма про «звʼязки з фізичними особами». А це заборонено, бо регламент передбачає, що у другому читанні можна змінювати лише ту частину тексту, яку парламент підтримав в першому.

Чи можна все виправити?

Так, це може зробити президент, якщо накладе вето і поверне законопроєкт на доопрацювання. Якщо ні, залишається лише один варіант — подати новий проєкт, провести його через парламент, набрати 226 голосів і внести зміни до цього закону.

Ми розбираємо складні теми й пояснюємо їх простими словами. Підтримайте «Бабель»:🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸PayPal: [email protected]