F-16 «Файтінг Фалкон» брав участь у численних війнах, де зарекомендував себе по-справжньому багатофункціональною бойовою машиною. Він може вести повітряний бій як на малих, так і середніх віддалях, завдавати ударів по наземних цілях (зокрема високоточною зброєю), вести повітряну розвідку, проривати ворожу протиповітряну оборону. До того ж конструкція F-16 виявилась надзвичайно придатною для модернізацій. Від першого польоту «Файтінг Фалкона», який відбувся в січні 1974 року, минуло вже пів століття, а літак і досі випускають. Безперервно удосконалюючись, він успішно конкурує на світовому ринку озброєнь зі значно «молодшими» конструкціями, і за F-16 найновіших модифікацій вишиковується черга покупців.
Про масштабну операцію «Буря в пустелі», в якій десятки F-16 відіграли головну роль
Уночі проти 17 січня 1991 року почалася небачена досі за розмахом та потужністю повітряна кампанія з бомбардування військових обʼєктів Іраку. Понад тисячу бойових літаків Коаліційних сил, які базувалися як на наземних військово-повітряних базах, так і на шести авіаносцях, завдавали масованих ударів з повітря. Були серед них і численні «Файтінг Фалкони». Свої перші бойові вильоти вони здійснили вдосвіта 17 січня. Цілями для F-16 були казарми та інші обʼєкти військової інфраструктури, а також нафтопереробні заводи, електростанції, вузли комунікацій. Зважаючи на віддаленість цілей від аеродромів базування, всі вильоти здійснювались з парою підвісних 1400-літрових паливних баків. Під фюзеляжем обовʼязково підвішувався контейнер РЕБ — ППО Іраку вважалась достатньо сильною.
***
19 січня F-16 уперше зʼявились у районі Багдада. Це взагалі був перший денний наліт авіації коаліції на обʼєкти в іракській столиці чи поблизу неї. Всупереч побоюванням, втрат не було. Наступного дня наліт вирішили повторити. У ньому поряд з літаками інших типів узяли участь аж 60 «Файтінг Фалконів». На цей раз американські літаки потрапили в засідку протиповітряної оборони. Іракці пропустили першу ударну групу, у якій йшли літаки прориву ППО F-4G з протирадіолокаційними ракетами HARM, і тільки після цього відкрили вогонь по основній групі. Більшість зенітно-ракетних комплексів здійснювали пуски, користуючись тільки оптичними каналами, і не вмикали РЛС. З ними взаємодіяла чисельна зенітна артилерія різних калібрів. Результатом стало знищення двох F-16. Літак капітана Майка Робертса з 614-ї ескадрильї був уражений осколками зенітної ракети комплексу С-125 (або снарядами зенітки, остаточно причину знищення літака так і не вдалось установити). Пілотові вдалось катапультуватись, але він одразу ж був схоплений іракськими солдатами. Більше пощастило майорові Джеффові Тайсу. Його «Файтінг Фалкон» був уражений малокаліберним снарядом, унаслідок чого тиск мастила в системі змащення двигуна упав до нуля. Тайс не дотягнув до кордону зі Саудівською Аравією близько 70 км, коли двигун зупинився. Майор катапультувався, а після приземлення його підібрала група бедуїнів, яка повернула Тайса американцям.
***
Наприкінці січня ескадрильї «Файтінг Фалконів» перенацілили на виконання завдань ізоляції району бойових дій. Тепер уже не треба було проникати вглиб території Іраку. Головними цілями стали обʼєкти тилового забезпечення та вузли комунікацій у тилу іракських військ, дислокованих на півдні країни та в окупованому Кувейті. Відповідно змінився типовий склад засобів ураження. F-16 ширше застосовували бомбові касети, а замість важких 907-кілограмових бомб підвішували 227-кілограмові (500-фунтові) по три на багатозамкових бомботримачах. В одній з місій така бомба, скинута з літака 614-ї ескадрильї, через несправність підривника вибухнула за кілька секунд. «Файтінг Фалкон» був пошматований осколками, але пілот зумів дотягнути до моря, де катапультувався. З води його виловив гелікоптер з американського фрегата «Ніколас».
***
З початку лютого F-16 розпочали підготовку до наземної фази операції «Буря в пустелі». Головним завданням авіації тепер стало «помʼякшення» іракської оборони через виведення з ладу якомога більшої кількості танків, артилерійських батарей, командних пунктів. Удари завдавались на всю глибину іракської оборони, уражаючи не лише передові частини, але й другі ешелони.
***
Загалом за час операції «Буря в пустелі» американські «Файтінг Фалкони» виконали близько 13 500 бойових вильотів (середньою тривалістю 3,25 години), з них 4 000 уночі. Це становило аж 34% всіх бойових вильотів Повітряних сил США, тож не буде перебільшенням сказати, що F-16 відіграли ключову роль у «Бурі в пустелі». Бойові втрати становили пʼять літаків, тобто один втрачений літак припадав на 2 700 вильотів. Ще чотири машини розбились з небойових причин. Неважко помітити, що в описі бойового застосування F-16 в Іраку відсутні повітряні бої. Так, їх практично не було: основний тягар боротьби з не надто активною іракською авіацією взяли на себе мисливці F-15. Та все ж одну повітряну «перемогу» американський «Файтінг Фалкон» здобув.
Про те, як турецькі пілоти на F-16 збили російські безпілотники і бомбардувальник
30 вересня 2015 року свою інтервенцію в Сирію для підтримки уряду Башара Асада почала Росія. Поява над Сирією російської авіації закономірно призвела до низки інцидентів. Уже 6 жовтня патруль F-16 перехопив кілька російських мисливців-бомбардувальників Су-30, які перетнули межу турецького повітряного простору в провінції Хатай. Після кількох попереджень російські літаки повернулись у повітряний простір Сирії. Російська сторона тлумачила це порушення поганою погодою і необхідністю ухилитись від ворожих ЗРК. На думку росіян, порушення тривало лише кілька секунд, турки ж наполягали, що Су-30 перебували в їхньому повітряному просторі близько пʼяти хвилин. Цього цілком вистачило б для перехоплення, але, вочевидь, турецьке керівництво вирішило не загострювати ситуацію. А ось з безпілотниками так не панькались: 16 жовтня «Файтінг Фалкон» збив «Орлана-10», який увійшов у турецький повітряний простір провінції Хатай. Реакція росіян була типовою «це не ми, і безпілотник не наш», хоч факт знищення російського БПЛА підтвердили не тільки турки, але й американці.
Кульмінацією російсько-турецького протистояння став інцидент 24 листопада 2015 року, коли екіпаж бомбардувальника Су-24М, повертаючись після бойового вильоту на авіабазу Хмеїм, вирішив трохи «скоротити дорогу» в місці, де турецька територія (неодноразово згадана провінція Хатай) наче врізається в сирійську. Тут його й підловила патрульна пара F-16. Однієї ракети АІМ-120, випущеної з віддалі півтора десятка кілометрів, цілком вистачило, щоб збити порушника. Обидва члени екіпажу катапультувались, але пілот був розстріляний під час спуску на парашуті. Рятувальна операція для штурмана коштувала росіянам гелікоптера Мі-8, але до цього Туреччина вже стосунку не мала — сирійські антиурядові сили впорались самі. Після цього російсько-турецькі відносини потихеньку нормалізувались — жодна зі сторін не була зацікавлена в подальшій ескалації.
«Бабель», як і F-16, багатофункціональний — ми якісно висвітлюємо усі найактуальніші теми. Але для цього нам потрібна ваша підтримка: 🔸 у гривні, 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected]