Ірландець Крісті Кінаган контролював третину трафіку кокаїну в Європі. Сотні поліцейських роками намагались його викрити ― нарешті їм вдалося. Але він зник і, можливо, зараз у росії ― велика історія

1

Електрик Алі Мотамед, 56-річний іранець, вів спокійне життя в передмісті Амстердаму разом з дружиною та дітьми. Щоранку він сідав у білий фургон і їхав у справах. Одного такого ранку, 15 грудня 2015 року, Мотамеда застрелили невідомі просто біля його будинку. Доволі швидко виявилося, що це не звичайне побутове вбивство. Кілерами були професіонали, камери спостереження показали, що за Алі полювали декілька днів, а дві попередні спроби вбити його випадково провалилися.

Слідчі зʼясували, що Алі Мотамед зовсім не був звичайним електриком. Насправді його звали Мохаммад-Реза Колахі. У 1981 році він, тоді ще студент, заклав дві бомби у приміщенні головного офісу Ісламської республіканської партії в Тегерані. Вибух убив понад 70 посадовців, зокрема міністра юстиції країни. Колахі переїхав до Нідерландів і почав нове життя під вигаданим імʼям. Він не вів соцмереж, не влазив у політику, одружився з афганкою, яка майже до самого вбивства нічого не знала про його минуле життя. Улітку 2015 року у Facebook зʼявилося фото Колахі з випускного його сина. Можливо, так його й вирахували.

Було очевидно, що вбивство Колахі замовив іранський уряд. Та кому саме? У квітні 2016 року розслідування привело поліцію до квартири в Дубліні. У ній жив невисокий пузань, який говорив ламаною англійською і, вочевидь, був багатим — при обшуку знайшли €13 тисяч готівкою, годинники на €90 тисяч, нідерландський та бельгійський паспорти на різні імена.

Чоловіка заарештували. Виявилося, що це Нофаль Фассіг із Марокко, який організовував замовні вбивства в Нідерландах. Загибель Колахі — теж справа його рук, але Нофаль не видавав спільників. Утім, була одна вагома зачіпка. Житло, де заарештували Нофаля, належало одному з найвпливовіших наркокартелів світу — клану Кінаганів.

2

Історія цього картелю почалася з Крістофера Кінагана, більш відомого як Крісті. Ірландські поліцейські вперше помітили його ще в середині 1980-х. Кінаган збував героїн, але здавався несерйозним гравцем, який більше говорив, ніж робив. Крісті був із заможної сімʼї, навчався у школі, яку свого часу закінчив автор «Улісса» Джеймс Джойс, мав спорткари, дорогий одяг і елітне житло. Здавалося, що прибуток від продажу наркотиків був потрібен йому виключно на кишенькові гроші, щоб підтримувати звичний спосіб життя. У 1986 році Крісті затримали й звинуватили в торгівлі наркотиками. Він у всьому зізнався й отримав вельми лояльне покарання — лише шість років тюрми. Суддя хотів дати більше, але адвокати переконали його, що Крісті став на шлях виправлення.

Кінаган вийшов із тюрми в 1992 році та вирішив торгувати кокаїном замість героїну. Він переїхав з Дубліну в Амстердам, бо неподалік від столиці Нідерландів розташовані два найбільші в Європі порти — Роттердам і Антверпен. Колумбійські наркоторговці тоді саме виходили на нові ринки замість США, бо там їх сильно прижали. Наркотрафік в Європі виріс у рази, і Кінаган хотів його частку.

Але Крісті знову не пощастило. За пʼять років у Дубліні помер його батько, тож Кінаган приїхав в Ірландію на похорон. Його знову затримали. Крісті сів на кілька років, які вирішив присвятити саморозвитку. Він вчив мови ― нідерландську та іспанську, займався правознавством, навіть почав писати дисертацію. Не для того, щоб кинути наркобізнес, а навпаки ― аби стати в ньому найкращим.

На початку 2000-х Крісті вийшов з тюрми та переїхав до Марбельї, що на півдні Іспанії. Серед заможних відпочивальників із різних країн було нескладно знайти впливових наркоділків. Крісті вирішив, що він має не просто продавати наркотики, а створити корисні для всього наркобізнесу сервіси.

3

Перше, що Кінаган запропонував новим знайомим, ― обʼєднатися, а не конкурувати. Він порадив невеликим картелям разом закуповувати товар у колумбійців за нижчими цінами, а потім пропонувати кращі ціни на своїх ринках. Ділкам ідея Крісті сподобалася — наприклад, у 2009 році люди Кінагана бачились із наркоторговцями зі Сьєрра-Леоне, щоб налагодити поставки кокаїну до Європи через Африку. Крісті мав заробити своє як посередник.

Ще ціннішою була інша послуга, яку запропонував Кінаган. Гроші, які різні банди заробляли на продажу наркотиків, треба було якось відмивати. Для цього Крісті експериментував із різними бізнесами. Якось він придбав у Європі купу курятини та свинини, потім продав їх із прибутком у Китаї. Він почав торгувати золотом у Колумбії та купив ділянку під забудову в Бразилії. Деякі ідеї провалилися, як-от спроба купити фармкомпанії, щоб розвозити кокаїн під виглядом ліків. Проте Крісті вдалося побудувати систему відмивання грошей, зароблених на наркотрафіку. Він став потрібним усім, а його інфраструктура почала приносити непоганий дохід.

У 2010 році мережа, яку побудував Кінаган, охоплювала юридичні особи в Бельгії, Нідерландах, Франції, Греції, Латвії, Польщі, Гібралтарі, Швейцарії, Ліхтенштейні та на Кіпрі. А ще активність Крісті помітили в Марокко, Південній Африці, Китаї, Панамі, Домініканській Республіці, Бразилії та Сполучених Штатах. Це був фактично холдинг, що існував за правилами міжнародного бізнесу. Як і в будь-якій серйозній компанії, у Кінагана турбувалися про безпеку. На нього працювала юридична служба, разом із найближчими партнерами Крісті пройшов курси про безпечну поведінку в інтернеті ― з окремим акцентом на те, як замітати електронні сліди.

Рано-вранці 25 травня 2010 року Крісті затримали у власному котеджі. Водночас майже 700 поліцейських у Британії, Бельгії, Бразилії, Ірландії та на Кіпрі обшукували повʼязані з угрупованням офіси й помешкання. Операція називалася Shovel, «Совок» ― натяк на те, що поліцейські хотіли згребти цю розгалужену мережу докупи й знищити. Міністр внутрішніх справ Іспанії пізніше того ж дня доповів, що поліція знешкодила велику міжнародну злочинну групу.

Але він поспішив. Поліція вважала, що зібрала достатньо доказів, щоб на десятки років увʼязнити ключових учасників картелю. Однак для якісного обвинувачення треба було співпрацювати з владою країн, де діяли Кінаган та його люди. Не всі уряди зреагували на це. Хтось відповідав повільно, хтось взагалі проігнорував запити. За цей час юристи картелю створили численні компанії-прокладки. Справжніх бенефіціарів ретельно замаскували. Операція «Совок» провалилася — усі затримані вийшли під заставу. Крісті продовжив спокійно жити у своєму іспанському будинку. Його авторитет у кримінальному світі виріс ще більше, адже він показав, що вищий за закон.

4

Після цієї історії Крісті вирішив поступово відійти від справ картелю. Контроль над наркобізнесом він передав своєму старшому сину Даніелю — Денні, як його звали знайомі. Він теж вів деякі справи в картелі, але не мав проблем із законом.

На відміну від батька Деніел Кініган не хотів залишатися в тіні. Він прагнув слави й публічного визнання. Денні вирішив стати боксерським промоутером, перетворив занедбаний спортзал у Марбельї на бокс-клуб і заснував компанію MTK Global. Спершу вона підписувала промоутерські контракти з маловідомими спортсменами, але завдяки щедрим виплатам боксерам про MTK Global швидко дізналися. Компанія почала організовувати поєдинки по всій Європі, включно з Дубліном.

У лютому 2016 року в готелі Regency в передмісті Дубліну мала відбутися чергова боксерська подія. Раптом до зали забігли троє чоловіків у поліцейській формі з автоматами Калашникова. Насправді вони були кілерами, які мали вбити Денні Кінагана. Однак він вижив — і вирішив мститися.

Уже за кілька днів у власному домі вбили таксиста Едді Хатча ― родича наркоділка, який, схоже, і замовив вбивство Денні. У Дубліні почалась вулична війна, в якій за два роки загинули 18 людей — ще щонайменше 40 убивств вдалося попередити. Жертвою міг стати будь-хто, хоч якось повʼязаний з ворогами Денні, — друг родичів, відвідувач похорону.

Кінагани розуміли, що залишатися в Іспанії та Ірландії небезпечно. Вони вчергове перемістили свою штаб-квартиру — цього разу в Дубай.

5

Влада Дубаю звикла не ставити гостям емірату багато запитань. Не так важливо, чим хто займається та звідки гроші ― головне, аби люди їх витрачали. Обʼєднані Арабські Емірати мало з ким мають договори про екстрадицію — ідеально для картелю. Зовсім не дивно, що Кінагани почувалися там цілком безпечно.

Крісті та Денні швидко налагодили роботу. Вони вийшли на босів наркомафії Марокко, Чилі та Нідерландів. Завели корисні знайомства на кшталт латиноамериканських генералів ― нерідко саме вони допомагають відправляти вантажі. У 2017 році дубайський суперкартель контролював третину обігу кокаїну в Європі. Вантажі вражали масштабом. Наприклад, для однієї партії наркотиків довелося фрахтувати корабель.

Готель Burj Al Arab ззовні.

Jumeirah / «Бабель»

Банкетна зала в готелі ― в цій чи подібній проходило весілля Денні.

Jumeirah / «Бабель»

Денні Кінаган процвітав. У 2017 році він одружився ― церемонія пройшла в банкетній залі готелю Burj Al Arab, одного з найвідоміших і найдорожчих в ОАЕ. Торт, яким пригощали гостей, мав 17 «поверхів». На весіллі всім заборонили користуватися смартфонами та робити фото, бо приїхали наркобоси з різних країн.

Того ж року Денні запартнерився з боксером Тайсоном Фʼюрі. Він відомий тим, що у 2015-му сенсаційно відібрав чемпіонський титул у Володимира Кличка. Після цього Фʼюрі довго не міг зібратися докупи, його професійна зірка згасала. Кінаган познайомився з ним, запропонував розкішні умови життя і високі гонорари. Фʼюрі почав викладати в соцмережах фотографії, де вони з Денні розслаблено про щось бесідують. Сам факт цього вивів Кінагана на рівень головних боксерських промоутерів світу.

Поліцейські різних країн спостерігали за цим, але були не в змозі щось зробити. Війна картелів у Європі тривала і поширилася на Амстердам. Одного разу навіть вистрілили з міномета по офісу редакції журналу, який писав про оборудки місцевої наркомафії. Минулося без постраждалих, але сигнал суспільству був чітким. Зрештою, саме нахабність Кінаганів їх і згубила.

6

У вбитих під час кримінальної війни в Амстердамі часто знаходили один особливий пристрій. Це був смартфон, але без камери й навіть без мікрофона. Такий девайс не годиться для телефонних розмов, але завдяки йому можна безпечно обмінюватися текстовими повідомленнями. Сучасний криміналітет розуміє, що поліція добре вміє прослуховувати телефонні розмови, і більше на них не покладається. А в захищеному месенджері можна керувати кримінальною мережею майже з будь-якого куточка світу. Так працювали й Кінагани. Однак у цієї системи було слабке місце: і пристрої, і месенджер обслуговувала одна невелика компанія ― нідерландська Ennetcom. Вона обіцяла своїм клієнтам, що вся інформація надійно захищена, а в месенджері не існує архіву повідомлень ― їх знищують за три дні. Більшість серверів Ennetcom були в Канаді.

Поліція Нідерландів змогла переконати канадського суддю в тому, що на цих серверах може бути інформація, яка має значну цінність для суспільства. У кінці 2016 року суддя дозволив їх вилучити. Поліцейські скопіювали шість терабайтів інформації. За кілька місяців IT-підрозділу нідерландської поліції вдалось зламати головний пароль серверів. Захист індивідуальних акаунтів і повідомлень був слабшим, ніж обіцяла компанія. А ще виявилося, що архів повідомлень насправді існує.

Правоохоронці отримали доступ до цілого всесвіту злочинів. Вистачало інформації і про замовні вбивства, і про наркотрафік. Поліцейських вразило, наскільки легко замовити вбивство людини ― легше за піцу. Лише в Нідерландах діяли кілька груп, які надавали сервіс повного циклу ― стежили за жертвою, вбивали, а потім ховали чи знищували тіло.

У листуванні трапився один цікавий діалог 2015 року. «Маю хорошу роботу для тебе, бро», ― ішлося в першому повідомленні. «Треба відправити когось спати?» ― відповів співрозмовник. ― «Та непотріб один. Працює електриком, їздить у білому фургоні». ― «А нащо йому йти спати?». ― «Я не знаю. І навіть не хочу знати». Невдовзі після розмови Алі Мотамеда не стало.

7

Поліцейські розуміли: аби не повторити провал 2010 року, треба ретельно підготуватися. Єдина ефективна зброя проти таких організацій ― економічні санкції. Вони фактично відріжуть картель від грошей, адже його учасники не зможуть користуватись офіційною банківською системою.

Але щоб економічні санкції наклала впливова країна на кшталт США, треба довести, що Кінагани становлять глобальну загрозу. Працівники національного кримінального агентства Великої Британії, Європолу і цілої низки відомств США, зокрема Міністерства фінансів, Агентства по боротьбі з незаконним обігом наркотиків і Прикордонно-митної служби, розробляли план. Вони багато місяців шукали неспростовні докази злочинів Кінаганів та інших впливових членів суперкартелю.

Вранці 12 квітня 2022 року поліція Ірландії скликала журналістів на пресконференцію з нудною назвою «Міжнародна співпраця правоохоронців у сфері боротьби з організованою злочинністю». Незадовго до заходу зі США надійшла інформація, що картель відмиває гроші через розгалужену мережу юросіб. Частина з цих компаній могла бути причетною до фінансування міжнародного тероризму, про що і повідомили на конференції. Влада США виявила, що наркокартель виконував замовлення влади Ірану. Наприклад, дістати зброю чи запчастини до літаків Boeing, які досі використовує іранська цивільна авіація.

До початку повномасштабної російсько-української війни Іран був країною з найбільшою кількістю санкцій у світі. У такому режимі Іран існував із 1979 року і, звісно, шукав обхідні шляхи, як отримати потрібні товари. З часом розслідувачам із багатьох країн стало очевидно, що іранці та наркоторгівці часто використовують однакові методи, а іноді одні й ті самі канали відмивання грошей. Кілька арештів людей, які продавали наркотики та водночас постачали зброю Ірану, довели, що це одна система. Кінагани були її ланкою.

Влада США прирівняла міжнародну кримінальну організацію Кінаганів до італійської Каморри, мексиканської Лос Зетас, японської якудзи та російських «злодіїв у законі». Людям і компаніям, причетним до картелю, заборонили мати рахунки в американських банках, конфіскували їхні активи на території Штатів, а американським компаніям заборонили мати з ними будь-які справи.

Коли США вдаються до таких заходів, інші країни Заходу зазвичай приєднуються до них. Тож діяльність картелю істотно обмежили. Одночасно США оголосили про винагороду в $5 мільйонів за затримання Крістофера Кінагана і двох його синів ― Деніела й Крістофера-молодшого. Адже вони «становили загрозу для всієї легальної економіки».

8

Ще у 2020 році Денні Кінаган був на піку своєї промоутерської карʼєри. Він оголосив про підготовку бою між Тайсоном Фʼюрі та Ентоні Джошуа. Поєдинок між двома легендами мав принести сотні мільйонів доларів від рекламних контрактів і кабельних телемереж, але вимагав багато часу на підготовку. Денні став радником з питань бійцівських видів спорту принцу Бахрейну. Однак вже за два роки все це зникло.

Бій між Фʼюрі та Джошуа досі не відбувся. Денні Кінаган розгубив увесь свій статус. Частина гостей його гучного весілля 2017 року вже за ґратами ― кількох заарештували в Дубаї, влада якого не стала їх прикривати. В Амстердамі стало спокійніше.

У світі вже говорять про суперкартель у минулому часі: якщо якась частина його структур і продовжує діяльність, її масштаби значно скромніші, ніж раніше. От тільки самих Кінаганів знайти ніяк не вдається. Є багато чуток, де вони можуть ховатися. Наприклад, хтось каже, що Кінагани досі в Обʼєднаних Арабських Еміратах чи на Близькому Сході. Але є дані, що родина наркоторговців зараз вибудовує звʼязки з росією, якій навички та звʼязки Крісті та Денні очевидно не зайві.

Ми не втомимося стежити за Кінаганами — із вашою підтримкою: 🔸 у гривні, 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸PayPal: [email protected]