Сергію Батрину 54 роки, він живе в селі Кушниця Керецьківської громади. Замолоду грав у футбол в місцевій команді, має дружину й доньку. Як і багато хто в цьому районі, Батрин мав дозвіл на проживання в Чехії, тож жив на дві країни. У Чехії також живе його родина. «Він був перевізником, возив людей, але в селі всі знали, що і сигарети [контрабандою] теж возив», — розповідає «Бабелю» місцевий депутат Василь Штефко. Останні два роки Батрин жив тільки в Кушниці — доглядав 80-річну матір. Василь Штефко, попри те, що ходить на протезах, мобілізувався на другий день великої війни, і він неприязно каже: Батрин оформив опіку над матірʼю, щоб не йти служити. Інші мешканці села говорять про Батрина непогано. «Він нормальна людина, ніхто ніколи не бачив, щоб був неадекватним», — каже колишній голова села Керецьки Михайло Маровді. Ще один сільський депутат Петро Шинкар стверджує: Батрину завжди боліла доля села та громади.
Кушниця увійшла до складу Керецьківської громади у 2020 році — разом зі ще одним селом Лисичиво. У 2019 році громада складалася тільки із сіл Керецьки та Березняки. На місцевих виборах того року переміг представник партії «Опозиційна платформа — За життя» Михайло Мушка, який очолив громаду. В жовтні 2020 року проходили наступні вибори, де балотувався і Батрин. Петро Шинкар розповідає, що він розгорнув хорошу передвиборчу кампанію: «Любив футбол, вкладався в нього, мріяв, що команда буде грати на високому рівні. Повністю відновив прохід до сільського цвинтаря, тепер людям простіше туди заходити».
Батрин також побудував дитячий майданчик в Кушниці, з яким потім виникли проблеми, додає Шинкар. Шум дітей заважав місцевим, що жили поряд, на сесії сільради вирішили, що майданчик треба перенести в інше місце. А потім Батрин програв вибори — посів четверте місце з шести. Мушка зберіг свою посаду.
Після перемоги Мушки Батрин перейшов у радикальну опозицію. Але в громаді дійсно були проблеми, каже Петро Шинкар.
«Два села — Березняки та Лисичово — проїзні, відповідно, там зовсім інша транспортна інфраструктура й фінансування, — пояснює депутат. — Чотирьом селам було важко знайти якусь спільну точку».
За словами Шинкара, Мушка сильно збільшив штат виконавчого комітету громади, призначивши на посади лояльних до себе людей. Виписував премії місцевим депутатам, які потім забирав собі. Ще одна претензія — закритість сільської влади від депутатів. Всі звернення до Мушки, стверджує Шинкар, закінчувалися відписками, навіть потрапити в кабінет до голови було проблемою: «Виходили працівники сільради і фізично зачиняли двері». Він додає, що депутати ніколи не отримували на руки проєкти рішень, які самі ж ухвалювали — тобто часто навіть не знали, за що проголосували.
Петро Шинкар
У березні 2021 року Мушку звинуватили в корупції і вручили підозру. За версією слідства, голова громади та його спільниця з сусідньої Свалявської районної держадміністрації вимагали в місцевих підприємців гроші за дозволи на будь-які роботи на території громад. Однак справа нічим не закінчилася, кажуть місцеві депутати, суд не відсторонив голову від посади. Сам Мушка зараз у лікарні після вибуху і на повідомлення «Бабеля» не відповів.
Батрин організував ініціативну групу проти Мушки, куди входив і колишній голова Керецьків Михайло Маровді. У 2019 році Маровді також балотувався на голову громади, але програв Мушці. На своїй сторінці у Facebook, яка зараз видалена, Батрин часто публікував відео, де критикував роботу голови громади. Шинкар розповідає, що ця ініціативна група робила багато корисного — зокрема, добилися скасування рішення про спорудження гідроелектростанції на маловодних гірських річках. Батрин разом з однодумцями зібрав підписи з мешканців району і, врешті, від ідеї відмовилися.
«Він багато робив і просвітницької роботи, — додає Шинкар. — Фіксував порушення, звертався до Державного бюро розслідування, поліції, СБУ. Це завжди нічим не закінчувалося. Але це все одно була важлива робота навіть для депутатів — вони хоча б починали розуміти щось про свої права. Бо люди в селі часто цього не знають».
Вирішити напружену ситуацію в громаді намагався навіть голова Закарпатської області Віктор Микита. На початку грудня 2023 року він запросив на зустріч Батрина, Мушку, Шинкара й інших депутатів. Там вирішили, що Мушка має призначити секретаря виконавчого комітету сільської ради, який допоможе налагодити взаємодію з сільськими депутатами. Батрин претендував на цю посаду, але обрали не його.
На сесії 15 грудня мали розглядати бюджет громади на наступний рік. Під час засідання обговорювали й питання про те, щоб підвищити оклад Мушці та виписати йому премію. Батрин і ще декілька депутатів вступили в перепалку з головою. Саме після неї Батрин вийшов з кабінету і повернувся з гранатами.
Депутат Василь Штефко, який постраждав під час вибуху, каже, що Батрин підірвав гранати до того, як питання премій винесли на голосування. Він стверджує — більшість депутатів і так була проти, тож навряд це рішення ухвалили б. Штефко впевнений, що Батрин ішов на сесію вже з планом влаштувати підрив. «Кажуть, він залишив записку вдома [перед сесією], але там не просто записка — цілих три сторінки, — розказує Штефко. — Він писав, як втомився від несправедливості, що його ніхто не чує. Але його дійсно вже ніхто не хотів слухати, бо він всіх дістав».
Василь Штефко
Від вибуху помер місцевий депутат Віталій Пряділя, ще 11 людей — в тому числі сам Батрин — в лікарні. «Віталій був юристом, боровся за збереження Боржави. Спокійна, неконфліктна людина, депутатом став недавно, бо інший склав мандат — і він зайшов на його місце», — каже одна з працівниць сільської ради. Сам Батрин вже прийшов до тями. Сімнадцятого грудня суд в Ужгороді обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості застави. Батрина переведуть у СІЗО, щойно його здоров’я відновиться. Його підозрюють у вчиненні терористичного акту — за це депутату загрожує до 15 років тюрми.
Більшість депутатів, з якими зв’язався «Бабель», відмовилися говорити. Його соратник Михайло Маровді сказав, що поки триває слідство, коментувати нічого не буде. Однак у себе на Facebook він опублікував відео, в якому засуджував методи Батрина, але пояснював це тим, що «він вже не витримав».
«В нього [Батрина] бували дивні, імпульсивні реакції. Наприклад, коли сільрада постановила прибрати побудований ним майданчик на інше місце, він передав його у власність монастиря — тепер майданчик стоїть там. Але ти ж вже зробив це для села, — каже Петро Шинкар. — Він дійсно пів року бився, намагався добитися від Мушки документів, пояснень. Нічого не виходило. Але чи виправдовує це підрив гранатою? Звісно, ні».
«Бабель» завжди готовий докопатися до суті, щоб пояснити вам, що насправді відбувається. Допоможіть нам робити це далі: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].