Як контрнаступ планували на військових іграх
Восени 2022 року настрій українського і західного військового командування був оптимістичний. ЗСУ звільнили майже всю Харківську область, згодом ще й правобережну частину Херсонської області. Зріла впевненість, що армія росії слабка і Україна має всі шанси відвоювати окуповані території.
Наприкінці листопада 2022 року Ллойд Остін говорив із Валерієм Залужним та запитав його, що потрібно українській армії для майбутнього наступу навесні 2023 року. Залужний відповів: 1 000 броньованих машин та девʼять нових бригад, яких би навчили у Німеччині військові НАТО.
«Це майже неможливо», — говорив потім Остін своїм колегам у США.
Щоб зрозуміти потреби української армії та спланувати наступ, військові чиновники з Великої Британії, України та США провели вісім військових ігор. Кожна тривала декілька днів. Під час симуляції учасники відігравали роль росії у майбутньому бою — її стан відтворювали за даними розвідки. Ці ігри показали, що головний ризик для України під час контрнаступу — дефіцит людей та боєприпасів.
Американці переконували українське керівництво, що ЗСУ треба зосередитися лише на одному напрямку наступу — прорватися до Азовського моря і перерізати сухопутний коридор до Криму. Ігри показали, що за оптимістичним сценарієм ЗСУ мали дійти до Криму за 2—3 місяці. При цьому, така операція могла коштувати Україні 30-40% втрат бійців та техніки, залучених до операції. Тоді ж американські чиновники говорили, що якщо контрнаступ провалиться, то війна перейде в позиційну. Але одночасно вони розуміли — складно пропонувати стратегію, в якій закладені величезні людські втрати.
Зараз американці визнають, що ігри не допомогли в реальності. Українські бійці ведуть війну, не схожу на ті, в яких брали участь сили НАТО. Ця війна схожа на Першу світову за масштабами окопів, і при цьому з новітніми технологіями на кшталт безпілотників. А головне — в України не було переваги в повітрі, яка завжди була в американських військових.
«Усі ці методи [військові ігри] можна взяти та викинути», — сказав виданню один з українських топчиновників, який не називає свого імені.
Розбіжності через Бахмут
Одна з головних розбіжностей, яка виникла між Україною та США, це Бахмут. Американці були впевнені, що Бахмут слід було залишити й відвести війська. Українські чиновники були незгодні. Вони пояснювали, що збереження Бахмуту — це не тільки про гордість та дух боротьби, але й стратегічне завдання. Завоювавши Бахмут, росія могла знову окупувати частини Харківської області й просунутися в Донецькій області.
Українські бійці неподалік Бахмуту, 11 листопада 2023 року.
Getty Images / «Бабель»
«[Валерій] Залужний тримав більше сил поблизу Бахмуту, ніж на півдні. Зокрема й найдосвідченіші підрозділи країни», — з розчаруванням констатують зараз американські чиновники.
Крім того, Залужний хотів розтягнути російську армію по лінії фронту і ставив на те, що це ще більше вдарить по логістиці та моральному духу російських солдатів. Західна доктрина не передбачала такого підходу, але врешті-решт союзники перестали тиснути на Україну.
«Вони знають місцевість та росіян, — сказав високопосадовець США. — Це не наша війна».
У травні 2023 року росіяни окупували Бахмут через майже рік інтенсивних боїв.
Нестача зброї
На початку лютого 2023 року західні союзники обговорювали, як підготувати українську армію до наступу. Планували, що тисячі військовослужбовців будуть навчатися на американській техніці в Німеччині. Замість бити артилерією, а потім просуватися вперед, українці мали робити все одночасно.
Адміністрація Байдена оголосила, що відправить бойові машини M2 Bradley, Велика Британія погодилася передати 14 танків Challenger. Німеччина та інші країни НАТО пообіцяли сотні танків Leopard до контрнаступу.
Проблемою була нестача 155-мм снарядів, які б дозволили Україні конкурувати з артилерійським арсеналом росії. Пентагон підрахував, що Києву потрібно мінімум 90 тисяч снарядів на місяць. Щоб покрити дефіцит, США домовилися про поставки з Південною Кореєю. При цьому на американських складах покривався пилом величезний арсенал 155-мм снарядів з касетними боєприпасами. Взимку 2023 року США відмовилися постачати їх, позаяк вони заборонені майже в усьому світі. Таким чином, пише Washington Post, Америка зберігала свій моральний капітал.
США також не постачили Україні ракети ATACMS, хоча про це постійно говорили і військові, і керівництво країни. Західні союзники вирішили, що тих поставок, які вже є, достатньо для українського контрнаступу.
Українські новобранці та їхні інструктори Збройних сил Великої Британії позують на броньованих машинах Driver Tank Trainer (DTT) на військовому об’єкті, 23 лютого 2023 року, Велика Британія.
Getty Images / «Бабель»
Як готувалася росія і як скорочувалися можливості контрнаступу
Росія тим часом готувалася. Вже у березні 2023 року російська армія побудувала потужну лінію з окопів та траншей на окупованих територіях. Система окопів ставала все складнішою — щоб протистояти українським безпілотникам. І це була тільки частина багатошарової оборони, яка включала щільні мінні поля, бетонні піраміди, відомі як «зуби дракона», та протитанкові рови. На відміну від наступальних зусиль росії на початку війни, ця оборона відповідала стандартам радянських підручників з військової справи.
Водночас американські чиновники знали, що в росії є серйозні вразливі місця. За оцінками спецслужб США, на початок 2023 року російська армія втратила приблизно 200 тисяч бійців, зокрема й досвідчених командирів. Свіжомобілізованим військам бракувало досвіду. Армія втратила багато техніки. Але Кремль міг із часом розвʼязати ці проблеми завдяки допомозі від дружніх країн, передусім від Ірану та Північної Кореї.
У квітні 2023 року американці почали квапити українське командування переходити у контрнаступ. Однак Україна пояснювала, що нові бригади ще не готові. Окрім того, армія мала воювати без підтримки авіації, що значно зменшувало шанси на успіх. Союзники відповіли, що навіть якщо передадуть кілька старих літаків МіГ Україні, це не дасть їй переваги в повітрі. Лише в травні США схвалили поставку літаків F-16, але для того, щоб опанувати їх, знадобиться не менш як рік.
У травні американські чиновники занервували, бо розвідка повідомляла, що вікно можливостей закривається. Взимку 2022—2023 року російська оборона була слабкою, а моральний дух солдатів та офіцерів — низьким. Але за квітень-травень росіяни серйозно укріпилися. Американців також непокоїло, що українська армія витрачає надто багато артилерійських снарядів, переважно навколо Бахмуту — хоча могла б використати їх у контрнаступі.
Українські артилеристи завантажують ракети в реактивну систему залпового вогню «Град» на позиціях під Оріховом, 27 червня 2023 року.
Getty Images / «Бабель»
Українські топчиновники пояснюють — за планом операція і справді мала початися в травні 2023 року. Але обіцяне спорядження доставили з сильним запізненням, ще й деяка техніка потребувала ремонту.
«Багато зброї, яка надходить зараз, була актуальною минулого року», — сказав один з українських військових.
Він додав, що Україна отримала лише 15% обладнання для розмінування. Американці категорично заперечують, що українці не отримали всієї обіцяної зброї. Вони визнають, що Україна, звісно, хотіла більшого, але кажуть — українські генерали отримали все, про що просили. Наприклад, замість 1 000 броньованих машин, які Залужний восени 2022 року просив у Остіна, Україна отримала навіть 1 500. У деяких випадках, стверджують американці, Україна не розгорнула обладнання, критично важливе для наступу, бо утримувала його в резерві.
Початок контрнаступу, за яким усе пішло не так
Наступ розпочався 7 червня 2023 року. Головною в ньому обрали 47 бригаду, яку оснастили західною технікою. Але 70% солдатів не мали бойового досвіду. Навесні 47 бригада повернулася з навчань, проте минули тижні, перш ніж вона пішла в бій. Через це Україна втратила елемент несподіванки, а ворог — дізнався, звідки чекати удару, припускає командир одного з підрозділів бригади.
Планувалося, що за перші 24 години війська просунуться майже на 15 км і досягнуть села Роботине. Росіяни готувалися зустрічати удар, розповів Олександр Сак, який тоді керував 47 бригадою. Вони перебували на панівній висоті й одразу атакували українські війська протитанковою зброєю. Також колону атакували російські вертольоти та безпілотники. Крім того, українські бійці не очікували таких масштабів мінування. Лише на одній ділянці фронту завдовжки в 6 км росіяни встановили понад 20 000 мін.
«Я б не сказав, що це було несподівано, але ми недооцінили ситуацію. Ми проводили інженерну та аеророзвідку, але багато мін були замасковані. Крім прифронтових, були міни й глибше на позиціях ворога. Ми пройшли повз ворожі позиції й натрапили на нові міни там, де, як ми думали, їх уже не було», — пояснив Сак. Близько 60% українського обладнання для розмінування пошкодили або знищили в перші дні наступу.
Сапери під Роботиним розміновують мінні поля росіян, вересень 2023 року.
Олексій Ковальов / «Бабель»
«Розрахунок наших партнерів на бронеманевр і прорив не спрацював, — каже чиновник з Міноборони. — Нам довелося змінити тактику».
Залужний призупинив наступ, аби не втратити ще більше техніки. Замість прориву механізованою колоною він наказав наступати пішки невеликими групами. Це мало б зберегти більше життів і техніки, проте наступ ішов значно повільніше. В результаті 47 бригада звільнила Роботине до 28 серпня, хоча планувалося, що це займе не більше 3—4 днів.
Потім у Роботине увійшли десантно-штурмові підрозділи, але вони не змогли звільнити наступні села. На інших ділянках Україні вдалося звільнити Староморське, Урожайне та село Кліщіївка під Бахмутом.
Україна розділила свої сили на дві рівні частини — на сході, під командуванням генерала Олександра Сирського, та на півдні, під командуванням Олександра Тарнавського. Американців це теж непокоїло, бо вони виступали за те, щоб сконцентрувати сили на півдні й прориватися там. Голова командування Збройних сил США в Європі, генерал Крістофер Каволі, який керував підготовкою та оснащенням української армії, хотів вплинути на це. Однак влітку Каволі тижнями не міг звʼязатися з Залужним — якраз у найкритичніший момент контрнаступу.
Залужний напряму спілкувався з Марком Міллі. До серпня Міллі теж почав висловлювати занепокоєння діями українського Генштабу.
Українське командування наполягало, що Захід не дав їм авіації та іншої техніки, необхідної для успішного масштабного наступу. А в США стверджували, що головна проблема — Україна так і не зосередилася на одній точці наступу. Згодом Залужний у розмові з американськими колегами чітко окреслив виклики: відсутність повітряного прикриття, набагато масштабніше мінування, ніж очікувалося, та ефективна оборона з боку росіян.
Бійці 47 бригади неподалік Оріхова, 27 червня 2023 року.
Getty Images / «Бабель»
Запорука успіху Збройних сил — наша підтримка. Задонатьте «Повернись живим» .