Більшість iPhone у світі виробляє компанія Foxconn ― вона тайванська, однак фабрики має переважно в КНР. Через політичні й економічні конфлікти між Пекіном і Вашингтоном виробляти найпопулярніші американські смартфони в Піднебесній стало ризиковано. Адже неможливо передбачити, які обмеження і коли може накласти китайська влада. До того ж робоча сила в Китаї поступово дорожчає ― люди здобувають кращу освіту і вже не хочуть працювати на фабриках. Тому поступово західні компанії переміщують виробництва в інші країни, а Індія ― один із найбільших майданчиків для цього.
Для індійців перетворення на «світову фабрику» ― національний пріоритет. Іще у 2014 році премʼєр-міністр Нарендра Моді сформулював гасло Make in India ― «Виробляйте в Індії!». Влада країни пропонувала світовим корпораціям земельні ділянки, інфраструктуру і спеціальний економічний режим. На півдні країни, між мегаполісами Ченнай та Бенгалуру, почала розвиватися багатокілометрова індустріальна зона. І найбільший поштовх її розвитку дали не індійські урядові преференції, а проблемні відносини між США і Китаєм.
Один з осередків виробництва ― промзона за містом Сунгуварчатрам. Там розташовані фабрики Samsung, Yamaha і Lenovo. Від 2017-го там існує і виробництво Foxconn ― на 60 гектарах зайняті 35 тисяч робітників. Раніше там виробляли смартфони для інших замовників, простіші й дешевші. До iPhone дійшло у 2019 році ― і виявилось, що виробляти їх так, як корпорації звикли робити це в Китаї, заважають місцеві особливості.
Те, що Китай ― однопартійна комуністична диктатура, полегшує роботу Foxconn. Якщо влада вирішує, що виробник їй потрібен ― він миттєво отримує не лише земельну ділянку чи електрику за пільговими цінами, а й додаткових робітників, коли виробництво на піку і місцевої робочої сили бракує. Також у Китаї немає незалежних профспілок, тож ставлення до прав робітників доволі гнучке. В Індії ж доводиться все узгоджувати з місцевою владою, землевласниками й профспілками.
Культурні ж відмінності зводяться до того, що виробництво тут повільніше, а дедлайни часто зривають. Щоб виправити це, у 2019 році з китайських підприємств Foxconn, де збирають iPhone, до Індії відрядили десятки китайських інженерів і менеджерів середньої ланки. Їхньою задачею було навчити індійців працювати так, як китайці. Маючи вдосталь культурних стереотипів щодо Індії, китайці взяли з батьківщини, зокрема, багато пігулок від діареї та бамбукових паличок для їжі й вирушили в Сунгуварчатрам.
Їх зустріли такі ж корпуси й станки, що і в Китаї, от тільки працювали за ними здебільшого молоді жінки. Років 20 тому в КНР теж було так: робота на фабриці була одним із простих способів для жінки виїхати із села в місто й отримати фінансову незалежність. Однак зараз на виробничих лініях Foxconn у Китаї працюють переважно чоловіки, а жінкам вдається знайти менш фізично виснажливу роботу у сфері обслуговування.
Китайським менеджерам довелося стикнутися з індійськими сімейними цінностями. Коли дівчину наймають на роботу, працедавець має запевнити її батьків, що вона буде в порядку. Тому Foxconn безплатно возить жінок від виробничих корпусів до гуртожитків і годує, щоб вони не мали потреби виходити в кафе чи купувати продукти в місті. Компанія відповідає за безпеку дівчат перед їхніми родинами.
Із заміжніми жінками теж проблема. Зазвичай у Foxconn працівники після зміни проходять крізь металодетектор ― щоб не виносили нові продукти, які ще не зʼявилися на ринку. Однак заміжні індійські жінки носять металеву підвіску мангалустру, а також метті, кільце на пальці ноги. Тому в Сунгуварчатрамі заміжніх жінок обшукують вручну, а дані про свої прикраси вони вносять до спеціального реєстру.
Спершу індійські працівники не розуміли, чому менеджери-китайці так засмучуються, коли виробнича лінія зупиняється на пів години через поламку пристрою. Китайці ж дратувались через те, що індійці в процесі ремонту постійно зазирали з-за плеча майстра із запитаннями: «Ну як там, уже все? А тепер?» Їм заважало погане знання мов, хоча компанія навчала менеджерів, як спілкуватися з робітниками, це все одно було складно. Один із прибулих інженерів пригадує, що ходив фабрикою з великим блокнотом: коли індієць говорив якесь незрозуміле слово, китаєць просив записати його і далі вже шукав значення в словнику.
На початку 2023 року місцева влада Сунгуварчатраму дозволила збільшити робочий день із 8 до 12 годин. Це означає, що Foxconn могла б замість трьох змін робітників на добу обходитися двома ― як у Китаї. Натомість компанія мала збудувати в регіоні ще дві фабрики. Одразу почалися масові протести. Працівники-індійці кажуть, що 8 годин активної складної роботи ― це вже виснажливо, «а з 12-годинними змінами можна й померти». Китайців же, навпаки, шокував восьмигодинний робочий день і традиційні перерви на чай.
Формально в Китаї теж восьмигодинний робочий день, однак закон дозволяє перепрацювання, і в пікові періоди за бонуси зміни продовжували. Бонусами намагались привабити й індійських працівників, але виявилось, що місцеві не хочуть працювати більше навіть за гроші.
«Їм вистачає небагато. А от тиску вони не терплять. Але якщо тиску з нашого боку не буде, як ми впораємось із виробничими планами?» ― міркує один з китайських менеджерів. «Та вони навіть ходять повільно!» ― роздратовано каже інший працівник-китаєць.
Також проблемою було те, що індійці занадто часто просили лікарняні. Часом навіть не для себе, а щоб потурбуватися про своїх хворих родичів чи на час місячного затемнення, яке місцеві вважають несприятливим періодом для жінок. З іншого боку, китайцям із часом почало подобатися повертатись додому не вночі та спілкуватися з колегами під час перерв на чай. Деякі менеджери визнають, що китайська робоча культура, можливо, не надто здорова.
Через щільний потік роботи місцеві працівники тепер вираховують час, коли краще сходити в туалет. Більшість дозволяє це собі лише під час загальної перерви ― інакше на робочому столі накопичиться забагато роботи, яку не розгребти аж до кінця зміни.
Незвичне навантаження негативно позначається на здоровʼї індійських працівників. У частини жінок порушився менструальний цикл. Вони повʼязують це з незвичним досвідом перебування в кондиціонованих приміщеннях і нічними змінами. Інколи місцеві працівники непритомніли.
«У Китаї це рідкість. Можливо, це тому, що люди тут дуже худі? Ми пропонуємо їм мʼясо, але вони відмовляються їсти його з релігійних міркувань», ― каже менеджер-китаєць.
Пігулки від діареї взагалі не знадобились, як і привезені палички, адже в кафетерії на фабриці були страви й для китайців ― з усім потрібним для їжі. Живуть китайські інженери й управлінці окремо від місцевих працівників: компанія винаймає їм житло в дорожчих апартаментах — це кілька 27-поверхівок серед полів і сільських хат. Вечорами працівники-китайці займаються спортом або спілкуються з рідними. По неділях спеціальний автобус возить їх на закупи до молів.
На роботі відносини між китайцями та індійцями можуть бути напружені, проте вони не ворогують. Іноді недільними вечорами збираються і разом їдять. У такі моменти китайці люблять дзвонити своїм рідним до Китаю ― щоб ті повчилися в індійців англійської.
Один із відряджених з Китаю працівників згадує, що з часом жінки на фабриці почали робити йому компліменти. Питали, чому він досі неодружений. «Дім, автівка і гроші», ― згадував китаєць ламаною англійською про три критерії, яким треба відповідати, щоб створити родину. «Тут ані дім, ані автівка, ані гроші [не потрібні]. Тільки любов» ― відповідали йому індійські жінки.
За кілька років Foxconn вдалося налагодити виробництво на індійській фабриці. Нову модель iPhone ― 15, яка вийшла цього року ― фабрика виготовляла якраз до початку її світових продажів. Трендовий смартфон із позначкою «Made in India» викликав в індійців сплеск національної гордості, знаменитості викладали в соцмережах фото пристроїв із хештегом #MakeInIndia. А на заводі індійські працівники в день виходу моделі влаштували ритуал «пуджа», який індуїсти проводять для успішної долі нового починання. Перед заповненою новими телефонами вантажівкою працівники поставили заквітчані зображення індуїстських богів. Вони запалювали пахучі суміші й роздавали банани, а під кінець дійства розбили об землю кокос і гарбуз.
За свою роботу місцеві працівники нижчої ланки отримують від 14 до 18 тисяч рупій на місяць ― десь від $168 до $216, що вдвічі більше за встановлений місцевою владою мінімум оплати некваліфікованої праці. Для індійських жінок, які часто стають головними годувальницями в сімʼї, це стає вагомим аргументом, щоб переконати батьків відкласти своє заміжжя. Дві працівниці, які спілкувались із журналістом Rest of World, сказали, що зараз вони відкладають на будівництво дому в рідному селі. Інша, на імʼя Падміні, відкладає більшість заробленого, щоб викупити закладені колись її батьками золоті сімейні реліквії. Щоправда, вона переживає, що невдовзі стане застарою для цієї роботи. Зараз їй 26 років, але якщо Foxconn раніше наймала жінок до 30 років, то тепер верхня вікова планка знизилась до 28. Утім, поки що Падміну життя цілком влаштовує, а нещодавно вона купила свій перший смартфон. Це був Xiaomi.
Ми теж розуміємо складність і цінність демократії ― і регулярно про це пишемо. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].