Про Вʼєтнам
«Ми вели суто мілітарну війну, а наші опоненти ― політичну. Ми прагнули виснажити їх фізично, а вони нас ― психологічно. У процесі ми забули про важливу максиму партизанської війни: партизан перемагає, якщо він не програє. А звичайна армія програє, якщо вона не перемагає», ― писав Кіссінджер у своїй статті «Вʼєтнамські переговори» для журналу Foreign Affairs у січні 1969 року.
У цій статті Кіссінджер критикував «війну на виснаження» ― тодішню стратегію американських військових у Вʼєтнамі. Водночас Кіссінджер виступав проти виводу американських військ, бо справедливо вважав, що тоді Південний Вʼєтнам одразу програє. На початку 1970-х він змінив позицію і став одним з авторів Паризьких мирних угод 1973 року, після яких американці пішли з Вʼєтнаму.
Про Китай
«Те, що називають рівновагою страху, може не так сильно лякати фанатиків, які стоять на чолі країни з населенням у 600 мільйонів. Війна, яка знищить цілі населені пункти, може бути для них прийнятною і навіть бути засобом панування над світом. Чжоу Еньлай казав югославському дипломату, що після тотальної ядерної війни залишиться 10 мільйонів американців, 20 мільйонів росіян і 350 мільйонів китайців», ― писав Кіссінджер у своїй книзі «Необхідність вибору» 1961 року.
Уже в 1971 році Кіссінджер стане головним ідеологом поліпшення відносин між США та КНР, щоб поглибити протиріччя між Пекіном і Москвою. Перший візит Кіссінджера в Китай та його переговори з тим самим Чжоу Еньлаєм взагалі були таємницею навіть для президента Ніксона. Саме Кіссінджер зіграв ключову роль, коли в 1971 році КНР стала членом Генасамблеї ООН, а Китайську Республіку, що залишалася на Тайвані, звідти виключили. Спочатку позиція США в цьому питанні була більш поміркована, а Джордж Буш ― старший, який тоді був американським послом в ООН, мав протайванську позицію. Під тиском Кіссінджера позиція США стала нейтральною, що по суті було поступкою КНР.
Про Східний Тимор
«Незаконне ми робимо негайно. Неконституційне вимагає трохи більше часу» ― цю фразу часто приписують Генрі Кіссінджеру. І, судячи з усього, він неодноразово повторював її у різних ситуаціях. А у 1975 році жартував у розмові з міністром закордонних справ Туреччини Меліхом Есембером, що після ухвалення у США Закону про свободу інформації перестав говорити цю фразу публічно, щоб журналісти не дізналися.
У 1975 році Кіссінджер, тоді держсекретар, написав меморандум президенту Джеральду Форду. Там він виклав свої думки про те, якою має бути позиція США щодо Східного Тимору. Ця колишня португальська колонія 28 листопада 1975 року проголосила незалежність. Але сусідня Індонезія, якою правив генерал Хаджі Сухарто, вважала ці землі своїми. Сухарто спланував анексію Східного Тимору. На думку Кіссінджера, США мали дозволити індонезійцям почати операцію. Ба більше, він схвалив поставки американської зброї до Індонезії. Офіційно індонезійці мали право використовувати її лише для оборони, але на практиці 7 грудня 1975 року в Східному Тиморі висадився індонезійський десант з американським спорядженням.
У 1976 році Індонезія офіційно анексувала Східний Тимор. Тепер Сухарто міг відкрито використовувати американську зброю, тому що воював проти тиморців як проти «незаконних озброєних формувань». Кіссінджер на засіданні Держдепартаменту сказав, що це «незаконно, але красиво».
Про Чилі
«Я не розумію, чому нам потрібно стояти осторонь і дивитися, як країна стає комуністичною через безвідповідальність її власного народу. Ці питання є надто важливими, аби чилійські виборці могли вирішувати їх самостійно», ― заявив Кіссінджер 27 червня 1970 року на засіданні «Комітету 40».
Уже тоді в адміністрації Ніксона прогнозували, що восени того ж року на президентських виборах в Чилі переможе соціаліст Сальвадор Альєнде. Кіссінджер був одним з ініціаторів розробки плану підтримки можливого військового перевороту в Чилі.
Першим кроком мало стати викрадення чилійського генерала Рене Шнайдера, тодішнього головнокомандувача армії. Шнайдер не був комуністом, але вважав, що армія має бути абсолютно аполітичною, незалежно від того, хто зараз при владі. Двадцять другого жовтня 1970 року невідомі спробували його викрасти, генерал дістав пістолет і намагався відбитися. У результаті його застрелили. Смерть Шнайдера відкрила шлях генералу Августо Піночету до перевороту, який він здійснив у 1973 році.
У 2001 році родина Рене Шнайдера подала позов проти Генрі Кіссінджера до Окружного суду США в окрузі Колумбія і звинуватила його в організації викрадення генерала. Суд зрештою закрив справу, назвавши її політичною. Але у 2021 році ЦРУ офіційно визнало свою причетність до смерті Шнайдера.
Про Камбоджу
«Ви повинні сказати камбоджійцям [тобто Червоним кхмерам], що ми будемо з ними дружити. Вони кровожерливі головорізи, але ми не дозволимо цьому стати у нас на шляху. Ми готові покращувати відносини з ними. Розкажіть їм про це, але не кажіть їм того, що я сказав вам раніше», ― казав Кіссінджер міністру закордонних справ Таїланду Чатчаю Чунхавану на неофіційній зустрічі 26 листопада 1975 року.
Згідно зі стенограмою зустрічі, до того Кіссінджер пояснював тайським колегам, що новий націонал-комуністичний режим у Камбоджі може стати ситуативним союзником у Південно-Східній Азії на противагу комуністичному Вʼєтнаму. Також Кіссінджер очікував, що неофіційна підтримка Червоних кхмерів з боку США може бути корисною для перемовин з СРСР і Китаєм.
Генрі Кіссінджер не любив журналістів і часто воював із пресою. Не будьте як Кіссінджер, підтримуйте незалежну журналістику: 🔸у гривні, 🔸у криптовалюті, 🔸Patreon, 🔸PayPal: [email protected]