Лідери ХАМАС розуміли, що атака на Ізраїль призведе до жорсткої відповіді й численних жертв серед цивільних у секторі Гази. Однак представників руху це не лякало. Навпаки, висока кількість поранених і вбитих лише допомагає ХАМАС досягти мети.
«Це істотно змінило ситуацію, а не залишило все на рівні сутичок. Ми змогли повернути тему Палестини до порядку денного, і спокою в регіоні зараз немає ні в кого», — каже один із керівників руху Халіль аль Хайя. Кінцеву ціль подій озвучив медіаконсультант терористичної організації Тахер Нуну: «Сподіваюсь, війна з Ізраїлем запалає на всіх його кордонах, а арабський світ стане з нами пліч-о-пліч».
До нападу готувалися кілька років. За різними даними, ХАМАС накопичив на території ексклаву до 40 тисяч бійців і майже15 тисяч ракет. У секторі виробляли дрони — і «камікадзе», роботу яких продемонстрували ще 2021 року, і розвідувальні. Тоді ж на повʼязаних із ХАМАС медійних майданчиках зʼявилися відео спостережень з повітря за ізраїльськими танками та військовими частинами.
«Небо над Палестиною вже не належить лише ізраїльським військам», — ішлося в супровідних повідомленнях хамасівців. Для кращого доступу до ресурсів хамасівці нормалізували взаємини з Іраном, які зіпсувались у 2012 році, після того як ХАМАС припинив діяльність у Сирії. Завдяки поліпшенню відносин чимало бійців пройшли вишкіл в Ірані.
Невдовзі після удару по Ізраїлю терористи оприлюднили відео, як вони навчають бійців користуватись парапланами — і навіть показали, як тренуються захоплювати ізраїльський кібуц на прикладі макета поселення. На відео видно, як озброєні люди проходять кімнату за кімнатою, розстрілюючи мішені.
Найімовірніше, для значної частини ХАМАС масштаб операції став сюрпризом. Настільки значним, що спершу політичні лідери організації за межами сектора не вірили в те, що відбувається. Вони запевняли, що бойовики не могли вбивати всіх, хто траплявся на шляху, і це наклеп. Коли почали надходити повідомлення про кількість жертв, казали, що це наслідок вогню ізраїльських військових. Потім стверджували, що ізраїльтян убивали й забирали в полон прості палестинці, які пройшли крізь зруйнований хамасівцями паркан.
Однак відео з камер спостереження в кібуцах, із дронів ізраїльської армії та нашоломних камер бойовиків доводили інше: вони просто вбивали всіх, кого могли. І майже не слухали лідерів ХАМАС, які перебували в Катарі. Справжнім лідером був керівник угруповання в секторі Гази Яхья Сінвар. Він ― головний організатор атаки й автор наказу вбивати усіх.
Сінвар був активним членом ХАМАС іще у 1980-х, коли організація займалась переважно терактами. Допомагав створювати «Бригади аль Кассама», бойове крило організації, а також викривав палестинців, які шпигували на користь Ізраїлю. За жорстокість розправ над такими людьми Сінвар отримав прізвисько «мʼясник із Хан-Юніса», бо саме там він народився.
У 1988 році його заарештували — у вироку йшлося про вбивство чотирьох палестинців, які співпрацювали з владою Ізраїлю. Сінвар провів у тюрмі 20 років і згодом називав цей досвід «хорошою освітою».
«Вони хотіли, щоб тюрма стала для нас могилою. Млином, що перемолов би наші волю, упевненість і тіла, — казав він. — Але, дякувати Всевишньому, завдяки вірі у свою справу ми перетворили тюрми в монастирі для служіння та академії для навчання».
У вʼязниці Сінвар вивчив іврит і досліджував, як влаштоване ізраїльське суспільство. Яхья зрозумів, що ізраїльтяни готові багато віддати за звільнення своїх полонених. У 2011 році він пересвідчився в цьому: його у складі тисячі інших полонених палестинців обміняли на одного ізраїльського солдата — Гілада Шаліта. На той момент ХАМАС уже чотири роки повністю контролював сектор.
Яхья Сінвар (у центрі) із прихильниками після звільнення з ізраїльської в'язниці, Хан-Юніс, південь сектора Гази, 19 жовтня 2011 року.
Getty Images / «Бабель»
Через брак робочих місць і бідність багато мешканців Гази прагнуть працювати в Ізраїлі — і той готовий надавати на це квоти. Більшість продовольства, електроенергії та пального сектор Гази теж отримує від Ізраїлю. Розуміючи це, частина представників ХАМАС виступала за мирне співжиття з Ізраїлем — у 2017 році вони навіть змінили свою політичну програму так, що вона дозволяла утворення незалежної Палестини поряд із незалежним Ізраїлем.
Однак радикальніші хамасівці вважали, що насправді ізраїльтяни намагаються приспати увагу світу до палестинського питання і, продовжуючи розселятися на Західному березі ріки Йордан, фактично прагнуть розчинити автономію в собі. Сінвар був серед тих, хто вважав, що мирне співіснування знищить Палестину. У 2017 році Яхья Сінвар очолив ХАМАС у Газі, фактично ставши керівником сектора.
Палестинці із сектора Гази, які працюють в Ізраїлі, стоять у черзі на пропускному пункті Ерез 28 вересня 2023 року.
Getty Images / «Бабель»
Сьомого жовтня бойовики планували захопити якомога більше заручників, бажано ізраїльських військових, адже їх можна вигідно обміняти на палестинських вʼязнів. Оскільки подолати кордон і опір ізраїльських солдатів спочатку виявилось легко, вони несподівано для себе досягли більшого, ніж планували. І сподівалися, що внаслідок ізраїльської операції у відповідь та з огляду на кількість цивільних жертв арабські країни почнуть війну проти Ізраїлю.
Велика війна (принаймні, наразі) в регіоні не почалася. Проте одне досягнення ХАМАС таки має: організація остаточно визначилася, що вона не про мир, а про війну.
«Ціль ХАМАС — не управляти сектором Гази й вирішувати питання води, електрики тощо, — сказав Халіль аль Хайя. — Ми пробудили світ із глибокого сну і показали, що проблема Палестини має бути у фокусі. Ми затіяли це все не тому, що хотіли пального для наших робітників чи покращити життя в Газі. Ця битва для того, щоб змінити ситуацію як таку».