Я хочу взяти до себе тварину, яка пережила бойові дії чи окупацію. Як зрозуміти, що моє бажання ― правильне?
Взяти домашню тварину ― це дуже серйозний крок. Як народження дитини. Зріла людина готується, прораховує, читає літературу, запитує в друзів, що вже мають тварин, про їхній досвід, спостерігає.
Часто люди телефонують і кажуть, що спонтанно хочуть взяти тваринку, яку врятували. Людина піддається емоціям, особливо якщо побачила зворушливий пост в соцмережах чи в ЗМІ, але наступного дня розуміє, що не готова до процесу адаптації.
Коли я чую про спонтанне рішення, пояснюю, скільки коштує догляд за твариною, які можуть виникнути проблеми й особливості ― тоді люди зазвичай кажуть, що подумають, але врешті не повертаються зі своїм запитом.
Тобто ваше рішення буде справді відповідальним, якщо ви реалістично прорахуєте вплив тварини на ваше життя ― і не тільки позитивний.
Я бачу, що тварини із зони бойових дій опиняються у притулках, але іноді їх віддають зооволонтери або місцеві, які виїхали і прихопили їх із собою. Де краще знайти нового домашнього улюбленця?
Кожен варіант може підійти. У притулку тварину оглядають лікарі, миють, приводять до ладу. Можна брати тваринку і в зооволонтерів, і забирати з небезпечної зони самостійно, але важливо не просто врятувати, а й забезпечити належні умови потім.
Як і в якому стані тварини потрапляють до притулків?
Їх можуть передавати зооволонтери та люди, які просто знайшли їх на вулиці. Для хатніх тварин приїзд у притулок може стати великим стресом, адже вони не звикли до такої кількості інших тварин.
Часто тварини обгорілі, поранені, виснажені. Їх обовʼязково оглядає ветеринар, оскільки передусім їм треба надати допомогу. А вже потім зʼясовувати, чи мають вони господарів.
Як зрозуміти, що у тварини вже немає власників? А якщо її шукатимуть?
За законом на пошуки господаря чи господині знайденої на вулиці тварини є два місяці. У притулку ми спершу даємо оголошення, і якщо ніхто не відгукується ― значить, можна передавати її новим господарям. Тобто якщо ви хочете взяти улюбленця, знайденого після деокупації, наприклад, Бучі, можете не турбуватися ― два місяці вже минули.
Проте навіть у притулках не завжди чекають два місяці. Насправді достатньо кількох тижнів [щоб зʼявився власник], якщо тварину дійсно шукають. Зі свого досвіду можу сказати, що таке буває дуже рідко.
Буває, що люди залишили тварину в хаосі евакуації. У перші дні після деокупації Київської, Чернігівської чи Сумської областей вони поверталися і шукали улюбленців, проте тих уже вивезли за кордон волонтери ― це було надто швидко. Я знаю історії про те, як люди все-таки знаходили своїх улюбленців у Польщі.
Іноді господарі повертаються, знаходять тих, хто забрав тварину, і погрожують їм, шантажують їх. Проте навіть у такому випадку треба діяти в інтересах тварини ― можливо, їй буде краще з господарями. У кожній ситуації треба вирішувати окремо.
Минуло два місяці, тварину ніхто не шукає. Думаю, моє рішення зважене, і я заберу улюбленця додому. Що там має бути?
Удома повинні бути речі, що належать саме цій тварині. Перше ― мисочки для води та їжі. Для собак більш актуально мати власне місце для сну, ніж для котів. Але коти повинні мати туалет зі спеціальним наповнювачем, а не газетою чи піском.
Для собак важливо мати засоби для обробки від кліщів, бліх і глистів. Їх треба застосовувати щомісяця. І чим вони дорожчі, тим будуть надійнішими. Також підготуйте спеціальний корм. Для деяких тварин потрібен саме лікувальний.
Ви можете помити тварину засобом проти бліх, наприклад, але не варто робити це, якщо не маєте досвіду. Коти під час купання можуть стати мало не скаженими, так само й собаки можуть злякатися. Тварини із зони бойових дій можуть боятися звуку води, яка тече з крану, тож треба набрати воду в тазик і обережно поливати. Якщо ви не маєте такого досвіду, зверніться до грумера або друзів ― власників тварин. Можете також зателефонувати зооволонтеру чи до притулку, щоб попросити поради.
Це базовий набір, але не треба на цьому економити.
Як оформити документи на тварину, яку я беру з притулку?
Так само, як і в будь-якому іншому випадку. Ветеринарний паспорт видають у клініці. Деякі заклади не можуть його видавати, натомість дають документи з переліком вакцинацій і лікування. З ним можна отримати ветпаспорт у державній клініці.
Кожна тварина повинна мати паспорт з даними про її вакцинацію, хвороби, стерилізацію, чип, власників. Так було і до 24 лютого. Без цього документа не можна пересуватися по країні чи виїздити за кордон, деякі ветеринари не приймають на лікування тварин без даних про вакцинацію. У цьому документі не вказують, чи переживала тварина бойові дії.
У тварини можуть зʼявитися особливі хвороби через пережите?
Це залежить від неї самої та від того, що вона пережила. У будь-якому разі ви повинні поїхати з нею до лікаря, навіть якщо тварина була в притулку і не виглядає хворою. Часто тварини пережили виснаження і зневоднення, мають проблеми з травною системою, бо не було нормального харчування.
Захворювання можуть бути різними. Наприклад, у котів дуже пов’язані емоційний стан і здоровʼя. Тому якщо кіт довго перебуває в стресових умовах, він майже стовідсотково захворіє. Постраждають нирки чи серце, наприклад. Налякані коти зазвичай забиваються в нори, ховаються, коли відчувають небезпеку. Натомість собаки поводяться інакше ― вибігають на відкритий простір, біжать за господарями, шукають їжу. Тож у них частіше бувають рани від снарядів, уламків, опіки. Собаки були більш помітними для окупантів, тому в них нерідко стріляли навмисно.
Треба бути готовими до операцій і дорогого лікування. Аналіз крові, загальний огляд допоможуть виявити хворобу, навіть якщо тварина виглядає здоровою. Якщо ви самостійно врятували тваринку, можете відкрити збір на її лікування ― люди відгукуються на таке.
А якщо тварина страждає на якусь інфекційну хворобу? Може, щось іще не проявилося протягом інкубаційного періоду? Треба робити щеплення?
Будь-які рішення про щеплення ― за лікарем, у кожному випадку це може бути по-різному. Тварини повинні мати щеплення від сказу й від вірусних хвороб. Якщо ви взяли тварину, про яку не маєте інформації, лікар повинен проаналізувати ситуацію. Навіть якщо тварині вже робили щеплення раніше, від ще одного їй гірше не буде. Крім того, можуть бути індивідуальні проблеми через епідеміологічну ситуацію на окупованій території.
Я боюся, що через пережитий стрес тварина буде погано поводитися. Чого мені очікувати?
Найбільш поширений страх у таких тварин ― гучні звуки. Вони, найімовірніше, чули багато вибухів. Тож може лякати шум води, грім, гуркіт від закритих дверей, звук опущених штор, голосні звуки з вулиці, петарди чи феєрверки. Також можуть боятися чоловіків, якщо контактували з окупантами, які завдали їм болю.
Проте найважливіше не те, чого тварина боїться, а як поводиться, злякавшись. Є ті, хто просто перечікують страх, а є ті, у кого починаються фізичні проблеми ― наприклад, тварина постійно хоче в туалет. Може виникати захисна реакція на страх, що виглядає, як агресія. Це природна поведінка.
Як не налякати її ще більше?
Передусім уважно спостерігайте, як тварина поводиться і на що реагує. Тригерів, які ви помітили, треба уникати. Треба бути готовими до компромісу чи дискомфорту ― наприклад, виходити гуляти на вулицю раніше, коли там зовсім не буде тварин та людей. Чи вирішувати, як вчинити, якщо тварина боїться звуку фена чи пилотяга. Доведеться щось змінювати в житті.
Якщо помічаєте проблему, звертайтеся до спеціаліста.
Обовʼязково звертатися до зоопсихолога, коли я беру собі тварину, що пережила бойові дії?
Якщо ви бачите проблему, яку не можете вирішити, ― так. Реакція тварини на тригери може минути з часом, а може й ні. Важливо знати, до кого можна звернутися і не вважати, що це просто примхи.
Стрес від бойових дій у тварин — це на все життя?
Звісно, з часом вплив пережитого буде слабшати, тварина звикатиме до іншого життя. Але пережите не минає безслідно, хоча дуже складно спрогнозувати, які наслідки короткотермінові, а що минеться не скоро. Треба бути готовими до того, що проблема ― на все життя, і з нею буде непросто. Хоча цього може й не статися.
Здається, породисті та непородисті тварини по-різному переживають стрес. Кого тоді краще обрати?
Насправді, обирати за цим критерієм не зовсім коректно. Для хатніх тваринок пережите, дійсно, може бути сильнішим стресом. Але щодо породи ― то це просто певні особливості тварини, а не гарантія стресостійкості. Багато хто вважає, що непородисті тварини витриваліші й менше хворіють, але це не зовсім так. Вони також можуть серйозно захворіти, погано переносити бойові дії чи евакуацію та потребувати спеціального харчування.
Натомість важливо звертати увагу на особливості різних порід. Часто породисті тварини можуть мати саме генетичні проблеми. Наприклад, у мопсів слабке серце і вони хропуть. Деякі породисті собаки можуть харчуватися лише одним типом корму. Якщо ви наважилися брати породисту тварину, то важливий саме ваш досвід спілкування з конкретною породою або справді хороші знання про неї. Особливо зараз.
Що робити з твариною, якщо знову почнуться бойові дії або мені доведеться тікати?
Треба мати для неї «тривожну валізку». Зібрати її кожен може, спираючись на власний досвід про улюбленця. У вас уже зараз має бути запас корму, наприклад, і ви повинні взяти достатньо корму в дорогу. Переноску, якщо тварина її потребує, теж треба підготувати. Для котів треба мати запас наповнювача. Важливо до того моменту мати всі потрібні щеплення, чип та паспорт.
Якщо можлива евакуація з твариною лякає вас, то не беріть її зараз з притулку чи від зооволонтерів. Треба розуміти, що бойові дії з нами, можливо, надовго, так само, як і загроза евакуації. Тому якщо вам страшно, що ви не вивезете тваринку, краще не ризикувати.
Я наважуюся взяти тварину додому. Мене не лякають витрати на медичну допомогу, можливі проблеми з поведінкою і зміна ритму життя. Але я боюся, що вона не полюбить мене так, як свого колишнього господаря.
Це поширений страх. Але він не виправданий. Дійсно, ви можете йти вулицею зі своїм собакою через 10 років, він побачить свого старого господаря, згадає його і побіжить назустріч. Але це не означає, що він не любитиме вас.
Собаки більш виражено демонструють сум, ніж коти. Тварини можуть бути не зацікавлені в іграх чи прогулянках, можуть довго памʼятати про своє колишнє життя. Їхня поведінка може змінюватися з часом, вони можуть менше демонструвати, як вдячні за те, що ви забрали їх додому. Але вони цінують і люблять тих, хто любить їх, піклується, робить приємності та не ображає. Тварини — вдячні та вірні істоти. Вони цінують шанс на нове життя, який їм дають. Особливо ― дорослі тварини.
Тварина зможе полюбити вас так само сильно, як першого господаря. Просто не очікуйте неймовірної віддачі відразу, адже ви теж можете не виправдовувати чиїхось очікувань, і це нормально. Треба просто любити тварину і дати їй шанс на щасливе життя, особливо після пережитого під час війни.
Допомагайте тваринам, якщо ви їх любите. І «Бабелю» також:
🔸 Patreon
🔸 PayPal: [email protected]