Обираючи виставу, насамперед варто запитати себе: я хочу подивитися щось комедійне і посміятись, чи серйозне, щоб подумати опісля? В описі вистави вказують жанр: «комедія», «трагедія» чи «драма». Інколи визначення варіюють: «алегорична комедія», «вестерн», «любовний вертеп» або «хроніка втрати». Якщо ви сумніваєтесь у його тлумаченні, то краще прочитайте опис або анотацію на сайті театру.
У театрі драми і комедії показують лише драму і комедію, в ТЮГу — вистави для дітей, а в музично-драматичному лише співають?
Не зовсім. Жанрові визначення є у назвах театрів, але вони не обмежують їх репертуар. У тому ж музично-драматичному в більшості вистав актори вже не співають. У Першому театрі у Львові (колишній ТЮГ — театр юного глядача) є вистави для дорослих, а у Харківському театрі ляльок ім. Віктора Афанасьєва 21 вересня відбудеться прем’єра трагедії Шекспіра «Гамлет». Тому звертайте увагу на афіші лялькових театрів та театрів юного глядача не лише коли вибираєте виставу для дітей.
Між великою та малою сценою, яку краще обрати?
Мала сцена диктує іншу атмосферу — інтимнішу, коли поворхнутись незручно. Вистава може розгортатись дуже близько, буквально поміж публіки, актори ж — звернутись до вас і залучити до дії. Тому, якщо ви не готові до емоційної близькості з іншими глядачами або ж боїтесь озвучити епізодичну репліку, краще обирайте велику сцену. У деяких театрах є і велика, і мала (камерна) сцени — наприклад, Театр Франка в Києві чи Театр Заньковецької у Львові. Їхні репертуари теж відрізняються. На камерних сценах, особливо великих театрів, ставлять спектаклі-експерименти або ж моновистави (у них грає один актор).
Бачу на афіші багато відомих імен (Ольга Сумська, Ірма Вітовська, Олексій Горбунов). Напевно, варто сходити на цю виставу?
Відомі актори з різних театрів іноді об’єднуються для однієї постановки — це називають антрепризою. Для них важливе не так режисерське вирішення, як імена акторів та їхня гра. Ставку роблять на п’єсу. Переважно це комедійні й злободенні теми: «Про що мовчать чоловіки або Дикун forever», «Хаос. Жінки на межі нервового зриву» або «Небезпечний поворот». Поважні критики не пишуть рецензій на антрепризи, та й театральних нагород вони не отримують.
Якщо я хочу побачити цікаву режисуру, які імена шукати?
У Києві — це Дмитро Богомазов, головний режисер київського Театру Франка. Там варто подивитись його «Ліс» за Островським або «Morituri te salutant» за Стефаником. Його роботи також ідуть в Театрі на лівому березі (варта уваги — «Співай, Лола, співай!») та в Українському театрі ім. Василя Василька в Одесі. В останньому варто відвідати «Щастя поруч» за Франком.
У Львові особливо цікавий Театр Курбаса. Керівник театру Володимир Кучинський щоразу шукає новизни в знайомому сюжеті. Подивіться його «Благодарного Еродія» за Сковородою.
У Харкові зверність увагу на репертуар Театру Ляльок. Оксана Дмитрієва ставить магічні лялькові спектаклі для дорослих — як-от «Казанова», або ж «Уявний хворий» за Мольєром.
Не залишають байдужими вистави Центру сучасного мистецтва «ДАХ» в режисурі Влада Троїцького. Саме він заснував гурт ДахаБраха та фрік-кабаре Dakh Daughters. Відвідайте його «Анну Кареніну».
Особисту межу сприйняття вдасться перевірити в Дикому театрі. «Гей парад», «Ла Ла Лай но», «Попи, мєнти, бабло, баби» — назви вистав промовляють самі за себе.
Тамара Трунова ставить сучасних авторів у різних театрах Києва: у Молодому це пʼєса «Саша, винеси сміття» драматургині Наталі Ворожбит, відомої за сценаріями до «Кіборгів» та «Дикого поля», у театрі «Золоті ворота» — спектакль «Як двоє бідних румунів польською розмовляли», а в Театрі на лівому березі — «Дім на краю души».
А де ще я можу подивитись інсценізації творів сучасних авторів?
Вистави за такими текстами легко впізнати з назв. Наприклад, «Віталик», «Second love» чи «Вільні стосунки». Окрім репертуару Молодого театру, зверніть увагу на афішу «Золотих воріт». Стас Жирков — чи не наймолодший керівник закладу, він експериментує й провокує на сцені. Усі вистави Дикого театру також ставлять за сучасними текстами.
До вистави потрібно якось готуватись?
У виставі сюжет важливий, але те, як саме його покажуть — важливіше. Режисер може закрутити все так, що, якщо ви не зорієнтуєтесь у подіях та героях заздалегідь, то легко зібʼєтеся з пантелику й не оціните мистецький погляд чи нову інтерпретацію. Тому до перегляду вистави корисно ознайомитись із коротким викладом її сюжету. А якщо йдете на оперу — це навіть обов’язково. Короткий сюжет опери називається лібрето і зазвичай є в програмках до вистави. Його зручніше буде загуглити й перечитати заздалегідь.