Собакам взагалі потрібні тренування?
Безумовно, так. По-перше, тренування допомагають встановити міцний звʼязок між власником і песиком. Адже під «тренуванням» мається на увазі не тільки вивчення нових команд, але й взагалі виховання пса. По-друге, собакам дуже важливі ментальні навантаження — деколи навіть важливіші за фізичні.
«Багато людей думають, що чим більше ти ганяєш собаку з мʼячиком, тим краще вона потім буде відпочивати. Але є різні типи нервової системи, і з реактивними собаками така активність працює навпаки, — пояснює Наталі Поліванчук. — Доведено, що собаки, які працюють нюхачами, витрачають дуже багато енергії, бо задіяне не тільки тіло, але й мозок».
То що, треба йти вчити з песиком трюки?
Зачекайте. Передусім у собаки мають бути закриті головні потреби — доступ до їжі та води, хороший сон і відпочинок. Песик має адаптуватися в новому домі, привчитися до правил і режиму. У цей час він також має зрозуміти, що таке позитивне підкріплення — коли ви хвалите собаку і даєте смаколики за кожну правильну дію. Науково доведено, що винагорода заохочує песика повторювати поведінку.
Собаці також треба пояснювати, що він зробив неправильно. «Деякі власники, особливо коли йдеться про цуценя, можуть із посмішкою реагувати на якісь його дії — наприклад, коли він кусає за руки, — каже Наталія Поліванчук. — Ви не звернете на це уваги, а песик запамʼятає і зрозуміє, що така поведінка — нормальна». Якщо ви граєте з песиком і він починає «заграватися» — кусатися, гавкати, то варто припинити гру і повернутися до собаки спиною. Або можна придумати стоп-слово, яке ви скажете із суворою, але спокійною інтонацією.
Коли база вже закрита, можна починати вивчати прості команди та звикати до клікера — він може пришвидшити процес навчання.
А прості команди — це які?
Першочергово песик має вивчити своє імʼя. Це одна з базових навичок, звісно, не єдина. І це насправді не таке просте завдання, як здається на перший погляд. «Якщо ви на кухні їсте щось смачненьке, кличете собаку і він одразу прибігає, це ще не означає, що він знає своє імʼя, — пояснює Катерина Пешко. — Важливо, щоб собака одразу прибіг, коли його кличуть, навіть якщо в цей час бавиться з іншими собаками».
Далі потрібно навчити песика не підбирати їжу із землі та не боятися соціуму — машин, людей, інших собак, дощу, вітру тощо. Важлива команда «поруч», щоб собака вмів гуляти на повідці. Варто привчити песика до транспортувальних боксів — це знадобиться для походів до ветеринарів чи поїздок. Деякі породи за законом мають бути на вулиці в наморднику — тож і до нього треба привчати, щоб пес не стресував. Ну і, звісно, зручні команди «сидіти», «лежати», «стій» — вони прості, їх легко вивчити і можна використовувати в різних ситуаціях.
То трюки треба вчити чи ні?
Скажімо так, якщо ваш песик вже вивчив усю базу і навіть навчився передбачати, чого ви від нього хочете, — наприклад, виконує команди по колу, коли ви їх іще не назвали, то можна почати вивчати нові. Адже повторювати одне й те саме собаці просто набридне. Багато більш складних і неочевидних команд насправді є дуже корисними. Як-от «ніс», коли собака за командою тикається мордою в долоню власника. Ця команда допоможе сконцентрувати увагу песика на собі. «Круть-верть» — коли собака крутиться в один, а потім в інший бік — це такий собі собачий фітнес, який чудово розвиває і мозок, і мʼязи.
З якого віку треба починати тренування?
З моменту, коли песик зʼявився. Для цуценят це 3—4 місяці, для дорослого собаки — перший тиждень вдома. Поки собака на карантині, варто вчити базу, прості команди, як-от «сидіти». Потім вже можна займатися на вулиці, щоб додати відволікаючих факторів. Важливо все робити поступово, щоб песик не стресував.
А як часто треба займатися із собакою?
Тренування мають стати рутиною вашого життя. Бажано займатися на кожній прогулянці. Але всі нові команди треба вчити спочатку вдома, у контрольованому середовищі. Тренування може тривати до 15 хвилин, 3—4 рази на день. Більше і частіше не треба — так можна перевантажити песика. Нову команду варто повторювати 5—7 разів за одне заняття.
Вчу-вчу собаку не гавкати на домофон, а він все одно продовжує! Що робити?
Для початку зрозуміти, що деякі речі, які вас дратують у песику, це його видотипова поведінка. Собача вокалізація — важливий інструмент, за допомогою якого пес спілкується зі світом. Якщо собака гавкає, коли щось чує, він попереджає вас про небезпеку. «І тут ви починаєте на нього кричати — виходить, що ви вдвох ніби попереджаєте одне одного», — пояснює Наталі Поліванчук. Тому ці речі треба розділяти. Наприклад, коли на дзвінок у двері собака починає гавкати, в цей момент ви переключаєте увагу песика на себе, він замовкає і ви нагороджуєте смаколиком за це. «Таким чином ви ніби укладаєте договір — окей, хтось дзвонить, я тебе почув, і далі не треба заливатися», — каже Поліванчук.
Інший приклад видотипової поведінки — пошук їжі на вулиці. Для цуценяти це нормально — знайомитися зі світом, пробуючи його на зуб. Але таку поведінку треба змінювати з часом. Адже це може зашкодити здоровʼю песика, і він отруїться або захворіє.
Гаразд, із цуценятами зрозуміло. А дорослого собаку можна витренувати?
Так, але будьмо чесними, це складніше. У випадку з дорослим псом йдеться радше про корекцію поведінки, а це завжди важче, ніж навчити азів зі щенячого віку. Утім, у дорослих собак теж є свої плюси — здебільшого їх уже не треба вчити випорожнюватися на вулиці, а не вдома. У них не ростуть зуби, через що страждають улюблені кросівки та стільці. Такий собака може знати базові команди, яких його навчили колишні власники чи волонтери.
Думаю взяти собаку з притулку. З ним теж можна тренуватися?
Так, але варто памʼятати, що досить часто це песики, які пережили травматичний досвід. Це треба врахувати, перш ніж почати заняття, і, можливо, корегувати ваші цілі й темп, в якому ви до них будете рухатись.
А як зрозуміти, що у собаки був цей травматичний досвід?
Найпростіше — розпитати про це притулок чи людей, у яких ви берете песика. Але це не завжди надійний спосіб — часто люди можуть цього просто не знати. Окрім того, каже Катерина Пешко, один і той самий досвід собаки переживають по-різному — хтось сильніше травмований, хтось менше. Тому краще завчасно познайомитися з песиком. Подивіться, як він поводиться з волонтерами та іншими собаками, якщо вони є. Звертайте увагу на мову тіла собаки, на те, чи бере він їжу з рук, чи не боїться людей, чи не боїться виходити на вулицю, як реагує на подразники, які зустрічаються в середовищі.
Як займатися з таким собакою? Є якісь нюанси?
Так, і їх купа. Так само, як і для будь-якого собаки, песику з притулку треба спочатку надати всі умови для комфортного життя — воду, їжу, місце для відпочинку, забезпечити вигул, словом, закрити всі базові потреби. Одразу готуйтеся, що песик із травматичним досвідом може довше звикати до нового дому, ніж цуценя. Не тисніть на нього увагою. Дайте час звикнути до нових запахів, розкладу і вас.
Наступне важливе завдання — виявити проблеми собаки та тригери, тобто те, що викликає реактивну реакцію, лякає. Собака може боятися піднятої руки чи повідця, якщо його били ними, або ж гучних звуків, якщо він пережив обстріли чи навіть просто грозу. Тригером може бути все що завгодно — тому треба ретельно спостерігати за песиком. Вплив деяких тригерів можна помʼякшити, мінімізувати, а часом і прибрати. Наприклад, якщо ваш собака боїться автомобілів, а ви маєте можливість проходити до парку не повз дорогу в чотири смуги, а дворами — робіть так. Якщо собака має шумову фобію, не ходіть на прогулянку після сигналу тривоги, якщо це не перехід в укриття, бо такому собаці пережити гучні звуки буде легше вдома. «Тобто головний алгоритм такий — виявити проблему, причину проблеми, за можливості — усунути її і працювати зі зміною реакції собаки», — підсумовує Катерина Пешко.
Ще один важливий момент — не висувати до собаки завищених вимог. Якщо ви хочете займатися із собакою професійним спортом, як-от аджиліті, і маєте власні амбіції, будьте готові до того, що песик із травматичним досвідом не кращий варіант для цього. Можливо, ви зможете ходити на тренування, іноді навіть виходити на змагання й отримувати разом задоволення, а можливо, натовп людей чи інших собак його налякає і це відкине вас в роботі назад. Але не думайте, що такого собаку треба закинути і взагалі не виховувати, підкреслює Катерина Пешко: «Щонайменше його можна навчити побутовим речам, щоб було комфортно — наприклад, іти поруч чи підбігати на оклик або на імʼя. Без медалей та кубочків, просто гуляючи чи граючи зі своєю людиною, песик точно зможе бути щасливим».
А якщо у собачки фізичні вади? Це якось вплине на тренування?
Взагалі собаки досить легко справляються з фізичними проблемами, якщо вони не завдають болю, пояснює Катерина Пешко. Варто просто враховувати ці особливості — наприклад, якщо у собаки немає передньої лапи, можна займатися з фізіотерапевтом, використовувати спеціальну підтримуючу амуніцію, бандажі. Якщо собака не бачить, у командах для нього будуть головними звуки, якщо не чує — жести.
Ви все говорите про тренування, але як саме навчити командам — не написали! Дайте вже механізм!
Для цього нам слід було б написати книгу, бо команд є безліч, і в одній статті їх не перелічити. Тому краще скачайте застосунок Bubibo — у ньому багато відеоуроків, статей з конкретними інструкціями, як навчати песика команд, трюків або як привчити до грумінгу. А також є покрокові алгоритми, які навички треба вивчити першими.
А може піти до кінолога?
Слушна думка. Кінолог вам буде точно потрібен, якщо ви берете собаку з травматичним досвідом. Також варто звернутися до спеціаліста, якщо це ваш перший песик і ви не розбираєтеся в нюансах собачої мови тіла та поведінки. Кінолог потрібен і тоді, коли ви плануєте тренувати собаку для певної роботи чи змагань. В іншому разі базу і прості команди можна вивчити і самостійно, використовуючи такий додаток, як Bubibo.
Обрати хорошого фахівця не так і просто. Багато кінологів продовжують працювати за «старою школою», вірять у теорію домінування, використовують аверсивну амуніцію. Такі «спеціалісти» тільки зламають психіку песика. У Bubibo можна обрати перевірених кінологів, які практикують позитивне підкріплення і гуманний підхід у тренуваннях. А ще представляють Україну на міжнародних чемпіонатах.
Яка потрібна амуніція для тренувань?
Анатомічна шлейка, зручний повідець. Рулетку краще не брати — з нею складніше контролювати собаку. Можна використовувати клікер — механічний чи вбудований у додаток Bubibo. Обовʼязково має бути адресник.
Про собак поговорили, а мені треба якось готуватися до тренувань?
Обовʼязково. І ще на етапі, коли ви тільки думаєте взяти песика. Спершу зрозумійте, для чого вам потрібен собака. Враховуйте особливості породи — наприклад, у хаскі дуже виражена вокалізація, вони гавкають і виють. Джек-рассели активні та потребують багато часу для вигулу і занять. Зважайте на особливості породи та поведінки. Якщо ви хочете компаньйона, який буде супроводжувати вас на роботі та в поїздках, з лякливим песиком буде важко. Це не означає, що не треба брати собак із притулків. Але не вимагайте від собаки того, що він не може вам дати.
Тренуватися важливо в гарному настрої, інакше ви нагримаєте на свого песика, а ваші стосунки зіпсуються. Не треба спеціально будити собаку, коли він відпочиває.
Будьте терплячими, не психуйте та не тисніть на собаку. Якщо він не може виконати команду, дайте йому відпочити або перегляньте свою методику — можливо, ви просто погано пояснюєте.
Собака не хоче займатися! Що сталося?
Будь-яка зміна поведінки у собаки — це дзвіночок, що треба сходити до лікаря. Можливо, у собаки проблеми зі здоровʼям. Якщо все добре, то треба подивитися, що змінилося у вашій поведінці або в житті собаки. Наприклад, ви перестали на якийсь час займатися з песиком удвох і почали гуляти на майданчиках з іншими собаками. Звісно, псу буде цікавіше там, ніж тренуватися з вами. Якщо ви тиснете на собаку під час занять, для нього це буде стресом, і він буде їх уникати, напружуватися. Важливо знайти мотивацію для песика. Це можуть бути смаколики, заохочення.
«Одна з найважливіших цілей — це показати, що ви важлива людина в житті собаки, а не тільки постачальник їжі та прогулянок заради туалету, — каже Наталі Поліванчук. — З вами має бути цікаво, бо ви обираєте цікаві маршрути на прогулянках, граєте, заохочуєте навіть за прості дії, виховуєте у песика впевненість в собі. Так можна вибудувати стабільні та комфортні стосунки».
Підтримка важлива всім — і песикам, і «Бабелю». Тож порадуйте свого улюбленця смаколиком, а нас — донатом: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].