🎧 Слухайте цей епізод також тут:
Основні тези Владислава, що прозвучали в подкасті:
- Західні аналітики часто перебувають десь далеко за морями — і таке враження, що вони дивляться на це як на серію «Гри престолів», де сюжет розвивається не так швидко, як вони очікували.
- У грудні минулого року якесь італійське видання попросило у свого фіксера: «Давай зробимо репортаж, як у вас святкують день Святого Миколая». Він каже: «Добре, давайте зробимо, але за два тижні, бо в нас церковний календар інший». Редактори захотіли просто зараз. Довелося шукати римо-католиків, які святкують цей день раніше.
- У фіксерів-українців в одному чаті є табличка, куди ми вносимо найбільш зашкварених іноземних журналістів і пояснюємо, чому з ними не варто працювати. Там десь 20 прізвищ — і медіа цього дуже бояться, іноземці в курсі цього списку.
- Я вважаю, що українська журналістика за рівнем нічим не поступається іноземній. Просто за рахунок того, що у нас різні бюджети, у нас різні можливості. Але рівень окремих журналістів, окремих фоторепортерів дуже високий.
- Один із наших недавніх матеріалів закінчився історією Андрія Оністрата, відомого українського банкіра, який втратив сина на цій війні. Андрій просто плакав, коли це пригадував, це була важка історія. Але це показує іноземцям, якою ціною український народ бореться за свою свободу. Це не про те, що захопили чи не захопили нову посадку, не про якихось аналітиків, які думають, що щось там повільно просувається. Це про те, що значить ця війна, що діти втрачають своїх батьків, батьки втрачають дітей. І, мабуть, найважливіше — пояснювати це іноземцям.