Виробництво сталі в Україні після початку повномасштабного вторгнення росії упало в рази ― і якщо морський шлях експорту не буде розблоковано, підприємствам галузі загрожує банкрутство, пише Reuters. Якщо у 2021-му металургійні підприємства виробили близько 22 млн тонн сталі, то торік цей показник упав до 6,3 млн тонн, а цьогоріч може трохи вирости через локальний попит. Споживання сталі в Україні зросло вдвічі через активізацію виробництва зброї, будівництво сховищ та відбудову частини зруйнованих росіянами українських поселень. Однак без відкриття морських транспортних шляхів ― а 80% своєї продукції наші меткомбінати раніше експортували ― про відновлення галузі, яка за обсягами експорту раніше поступалась лише аграрній сфері, мова не йде.
Зараз меткомбінати намагаються вивозити продукцію залізницею: із 1 800 вантажних вагонів, які щодоби виїжджають з України, половина завантажена металом. Але по-перше, так можна експортувати лише три мільйони тонн метвиробів на рік, а по-друге, вартість такого перевезення учетверо вища за використання морського шляху.
Утім, українські металургійні підприємства і не в змозі значно наростити виробництво ― через низку інших проблем, пише Reuters. Наприклад, «Запоріжсталь» зараз працює на максимальну потужність, хоча обсяги виробництва й менші, ніж були до повномасштабної війни. Підприємство впирається в нестачу людей: 20% його працівників або виїхали з Запоріжжя, або відправились на фронт. Тому завод зараз активно наймає студентів, навчаючи їх уже на місці.
Посттравматичний стресовий розлад та соціальна невлаштованість тисяч ветеранів афганської війни, яку вів СРСР, отримали тоді назву «афганський синдром». Зараз аналог цієї проблеми може захлеснути росію, пише видання Eurasia Daily Monitor. Тільки масштаби можуть виявитись неспівмірно більшими. По-перше, якщо за 10 років війни в Афганістані офіційно загинули близько 15 тисяч людей, то за 18 місяців повномасштабного вторгнення росії в Україну лише підтверджених смертей окупантів уже більш як 33 тисячі. Ця війна значно жорсткіша. По-друге, в часи перебудови про проблему почали відкрито говорити й намагалися шукати шляхи її вирішення (що, втім, не врятувало від створення десятків кримінальних банд із числа колишніх військових) ― а зараз її свідомо замовчують. Так, днями путін порадив російським медіа не повідомляти про злочини, скоєні тими, хто повернувся з війни в Україні. Мовляв, через це росіяни їх бояться. Натомість варто наголошувати на тому, що учасники окупаційних військ ― «ввічливі, чуйні, турботливі».
Окрема проблема в тому, що значна частина «ввічливих, чуйних і турботливих» до того, як потрапити на фронт, сиділа в тюрмі за злочини. Ті, кому пощастило вижити на фронті й повернутись у росію, часто продовжують коїти злочини. Однак місцева влада не може суворо їх карати, адже окупанти мають статус «героїв вітчизни». Нерідко після затримання їх швидко відпускають на волю, іноді змусивши сплатити символічний штраф.
Чимало мобілізованих торік росіян уклали з армією контракти терміном на один рік. Відповідно, невдовзі значна частина з них може повернутися до цивільного життя. Яке в росії, зокрема через політику замовчування проблеми психологічно травмованих військових, стає все менш безпечним, пише видання.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]