Про відносно недавно створений батальйон українських Сил оборони «Сибір» розповідає Bloomberg. Його члени ― російські громадяни, які вирішили боротися зі свавіллям своєї держави. Особливо активно в батальйон набирають людей із народів сибірської частини росії, тож там є і буряти, і якути. У них може бути додаткова мотивація вбивати окупантів ― незалежність своїх народів від росіян. «Я б хотів, щоб Якутія була вільною демократичною країною. Це дуже багата земля, а люди там такі бідні, ― сказав виданню 29-річний боєць із Якутії з позивним «Варган». ― Процвітають лише ті, хто обслуговує [режим] путіна». Утім, є в батальйоні й колишні мешканці європейської частини росії. Наприклад, 41-річний росіянин із Московської області з позивним «Ганді» залишив свою країну невдовзі після того, як вона ініціювала повномасштабне вторгнення в Україну. «Я відчуваю, що як росіянин я теж за це відповідальний, ― каже він. ― Я розумію, що мене можуть вбити в першій же битві, але ще страшніша для мене згода зі злом, джерелом якого є моя країна». Ганді був пацифістом, тепер же йому доведеться взяти до рук зброю. Він пояснює це, як і вибір позивного, тим, що «має право захищати життя інших людей». На відміну від батальйону добровольців «Свобода росії» «Сибір» є повноцінним підрозділом ЗСУ і скоро, після тренування, його учасники мають відбути на фронт.
Британська газета The Guardian написала про свідчення, які дають жертви тортур із Балаклії на Харківщині. Це містечко пробуло в окупації пів року ― з початку весни до початку осені 2022-го. За той час через будівлю місцевого поліцейського відділку, де росіяни облаштували катівню, пройшли близько 200 людей, 30 із яких ― жінки. Тортури застосовували до 150 з них, кажуть прокурори. Як і в багатьох інших захоплених росіянами українських містах та містечках, окупанти діяли за однаковим планом: складали списки особливо небезпечних місцевих мешканців, затримували їх і знущалися. У списку були правоохоронці, представники влади, учасники АТО. Наприклад, колишній місцевий поліцейський, 34-річний Іван Коврига. У перші дні після окупації він безкоштовно розвозив місцевим мешканцям молоко. На одному з блокпостів росіяни спинили його автівку і, перевіривши паспорт, сказали, що «його подорож закінчено». Ковригу завели до відділку, звʼязали руки за спинкою стільця, били по животі та ребрах. Намагались вивідати в нього позиції українських військових. Коврига запевняв, що він залишив службу в 2017 році й відтоді працював автомеханіком ― йому не вірили. Одного дня росіяни вивели його в ліс і змусили копати собі могилу. Їхньою метою було залякати, тероризувати. Зрештою після 10 днів знущань Ковригу відпустили, і він до самого звільнення Балаклії продовжив розвозити місцевим безкоштовне молоко.
The Guardian розповідає і про інших жертв росіян ― зокрема, про жінок, яких і били, і ґвалтували. За час окупації росіяни вбили щонайменше сімох місцевих, двох із них ― у приміщенні поліцейського відділку. Троє померли від наслідків тортур через кілька днів після того, як росіяни їх відпустили.
Керував «установою» 46-річний підполковник Валерій Буслов, позивний «Граніт». Журналісти Reuters зʼясували, що зараз Буслов живе в Калінінграді. Вони подзвонили йому, й окупант не заперечував, що має військовий ранг. Але запевняв, що в Балаклії ніколи не був ― попри те, що його прізвище й підпис є на численних знайдених у місті документах, зокрема й з незаконним розпорядженням затримувати місцевих.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]