Значну увагу західні медіа приділили першому досвіду застосування Україною ракет ATACMS. Так, Foreign Policy пише, що «нарешті Україна отримала те, про що так довго просила». І хоч ані кількість, ані потужність наданих ракет недостатня, аби змінити перебіг війни, вони значно посилять можливості українців на полі бою. Адже, як зазначив екскерівник військ США у Європі Бен Ходжес: «Зараз для контролю над певною територією військовим необовʼязково займати всі підходи до неї. Якщо ускладнити ворогу логістику та пересування цією територією ― це зрештою приведе до бажаного результату». У випадку Криму, за словами Ходжеса, нищення військових баз і шляхів із часом значно послабить оборону півострова. І українці ще на крок до цього наблизилися. Також Ходжес висловив здивування, що росіяни тримали стільки цінної техніки на відкритій місцевості (за повідомленнями української сторони, перший удар ATACMS по аеродромах Бердянська і Луганська знищив щонайменше 9 гелікоптерів). Після 19 місяців війни, влучань ЗСУ по штабі російського Чорноморського флоту і повідомлень, що Україна нарешті отримала далекобійну зброю, варто було б підготуватися до атак краще, каже військовий.
Колумніст Yahoo Finance Рік Ньюман у своїй статті висловив думку, що передача Україні ракет ATACMS свідчить про зміну ставлення Джо Байдена до підтримки Києва. І тепер Білий дім справді прагне не лише не дати Україні програти, але й забезпечити її можливостями для перемоги. І зробити це швидше. Аргументація в Ньюмана наступна: є три фактори, які змушують американську адміністрацію прискоритися. По-перше, це дедалі сильніші вагання всередині суспільства й політикуму США щодо того, чи варто й надалі в такому обсязі підтримувати Україну. Тобто, є усвідомлення, що такі можливості для допомоги Києву, які є зараз, Білий дім матиме не завжди. І те, що Конгрес США не здатен обрати спікера ― тобто заповнити третю за важливістю посаду у владній системі країни, ускладнює складання прогнозів на майбутнє. По-друге, війна між Ізраїлем і ХАМАС може в подальшому забирати все більше уваги й ресурсів. По-третє, путін розраховує дочекатися моменту, коли підтримка України зменшиться, а тоді вдарити. І його підхід може мати успіх ― якщо не заподіяти росії максимальної шкоди якнайшвидше. І якщо в доволі спокійні часи США могли не квапитися з допомогою Києву, то зараз настав час бути рішучішими.
З іншого боку, і війна в Україні, і війна на Близькому Сході стануть для Байдена тим, про що з нього питатимуть виборці, стверджує Ньюман. Перемога України та відносний спокій в Ізраїлі значно посилять його позицію. Якщо ж Київ загрузне у війні, що може перетворитися на безкінечну, американські виборці цього не оцінять. Хоча США не починали жодної з цих воєн ― так випало, що американський президент частково відповідатиме за кожну з них, пише колумніст. І тоді як на Близькому Сході важелів впливу у Байдена небагато ― у тому регіоні забагато гравців і непередбачуваних факторів, на ситуацію в Україні він може вплинути більше. Зокрема, надавши більше потужних далекобійних ракет.
Також варті уваги матеріал The New York Times про те, як музей російського мистецтва в Міннеаполісі з минулого року експонує лише проукраїнські та антивоєнні роботи, і стаття The Guardian про те, як росіяни вербують сербів для участі у війні.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]