Уже завтра, 29 вересня, керівник Обʼєднаних штабів США Марк Міллі залишить свою посаду. Видання POLITICO проаналізувало його відставку в розрізі ролі, яку Міллі відігравав у підтримці Сполученими Штатами України, ― і чим може відрізнятись його наступник Сі Джей Браун.
Міллі був на постійному звʼязку з головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним, і протягом багатьох місяців від початку повномасштабного вторгнення росії між ними була тісна взаємодія. У квітні минулого року Марк Міллі ініціював щомісячні зустрічі міністрів оборони країн-партнерів України ― аби координувати допомогу Києву зброєю та навчанням. Саме він ініціював передання Україні першої важкої зброї стандарту НАТО ― гаубиць М777.
Також видання відзначає плідну співпрацю Міллі з міністром оборони США Ллойдом Остіном. Вони зовсім не конкурували один з одним, що робило співпрацю більш плідною. Також Міллі та Остін обоє починали солдатами, вони добре розуміються на деталях воєнного процесу. Саме тому їхні дискусії з керівниками української армії були змістовними.
З іншого боку, Міллі часто зволікав із наданням Україні необхідної зброї. Співрозмовники POLITICO зазначають, що він часто аргументував затримки тим, що зброя заскладна, що її зарано надавати ЗСУ, а головне ― що це може роздратувати росіян. «Ми маємо справу з країною, яка може знищити людство. Тут не до жартів», ― відповідав на закиди щодо повільності Міллі. Втім, зрештою, так довго очікувану Києвом зброю все ж передавали, росіяни ніяк не реагували, а Україна в підсумку втрачала час ― і життя військових та цивільних.
POLITICO стверджує, що наразі керівник військової авіації США Сі Джей Браун має інакшу вдачу: якщо Міллі в минулому азартний хокеїст, то Браун ― спокійний тактик. Однак у питанні надання Україні зброї він може бути рішучішим. Так, він переконував надати Україні F-16 уже давно ― задовго до того, як на це зважився Білий дім. І в Києві до Брауна ставляться добре, тож співпраця може вийти не менш плідною, підсумовує видання.
Російсько-українська війна стала найефективнішою виставкою зброї, пише The Wall Street Journal. Саме до того, як західна техніка поводиться на полі бою, прикута увага і збройних концернів, і їхніх клієнтів по всьому світі. Війна показала, що деякі види зброї далеко не такі ефективні, як вважалось, інші потребують істотного доопрацювання. Видання наводить як приклад німецьку гаубицю Panzerhaubitze 2000 та британські гаубиці М777. Перші ― потужніші, однак складні в обслуговуванні та ремонті. Український досвід показав, що без можливостей ремонтувати PzH 2000 неподалік від лінії фронту великої користі вони не принесуть. Натомість M777 значно менш вибагливі, у чомусь навіть примітивні. І попри те, що сила вогню в них менша, українські військові хвалять М777 і активно ними користуються. Також війна проявила конструкційні недоліки польських САУ Krab: у них слабкі дула. В однієї установки через активне використання дуло просто відвалилось, пише з посиланням на джерела WSJ. Відтак польська компанія доопрацьовує конструкцію. Натомість HIMARS, Storm Shadow, Patriot показали себе з найкращого боку ― і, як наслідок, виробники цієї зброї нарощують виробництво. А софт нових Patriot після роботи установок в Україні адаптували до збивання надзвукових ракет, пише видання.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]