Своїми враженнями від недавніх відвідин України колишній британський премʼєр-міністр Борис Джонсон поділився в колонці у виданні The Spectator. Передовсім політик ділиться враженнями від відвідин лікарень для бійців: Джонсон побував у трьох військових шпиталях, де лікувались чоловіки. Він пише, що жодного разу не почув, щоб бійці жалілися чи виставляли страждання напоказ. Натомість військові розповідали про свої досягнення на полі бою чи перемоги побратимів, які наразі воюють. І скаржились, що Захід занадто зволікає з постачанням Україні зброї.
Цієї теми стосується основний посил колонки Джонсона: він звертається і до британської влади, і до інших союзників України із закликом надати Києву максимальну можливу кількість зброї. «Україна давно просить ATACMS, яких у Штатів тисячі. Чому ми зволікаємо й дозволяємо цій необхідній зброї припадати пилюкою?» ― питає Джонсон.
Експремʼєр запевняє, що путін, розвʼязавши війну, спровокував розквіт «найсильнішого сучасного націоналізму, який ми тільки бачили», маючи на увазі українську національну самосвідомість. А російські війська ― втомлені, зневажені й відправлені на негостинну чужину ― не можуть зрівнятися з українцями ні в чому. Тож путін зрештою програє ― і невідомо, «чому Захід зволікає з наданням всього необхідного, щоб українці завершили справу з мінімальною кількістю жертв».
Протилежну за посилом статтю у Foreign Affairs опублікував професор політології Університету Чикаго Остін Карсон. Він запевняє, що критикована багатьма, зокрема в Україні, обережність західних партнерів насправді є благом. А саме те, що США та інші країни зволікають із постачанням Києву нових видів зброї. Карсон вважає, що це дозволило кілька разів уникнути ескалації у війні, яка легко може трапитись, коли сторони конфлікту мають значний військовий ресурс. «Після завершення Холодної війни світ став однополярним, а супротивники США на кшталт Іраку чи Афганістану не мали значної військової потуги. Тож памʼять про ескалацію війни відійшла в минуле», ― пише Карсон. Тоді як досвід попередніх воєн може багато чого навчити про це. Перша світова війна починалась як локальний воєнний конфлікт, спровокований вбивством ерцгерцога. Ніхто не очікував, що конфлікт стане глобальним і забере життя 20 мільйонів людей. Корейська війна спершу йшла лише між Пхеньяном і Сеулом із кількома південнокорейськими союзниками. За пʼять місяців війська США вже мали прямі сутички з армією Китаю. Участь Сполученних Штатів у Вʼєтнамській війні спершу планувалася лише в форматі допомоги зброєю та консультацій. Десятирічної військової інтервенції ніхто не передбачав.
Російсько-українська війна має загрози перетворитися на такий самий тривалий масштабний конфлікт, в якому програють усі. Тому Карсон хвалить поступовість Вашингтону: перш ніж надати новий вид зброї, Америка ретельно «промацує ґрунт» у спробах передбачити можливу реакцію росіян. Також автор зазначає, що росія не використовує все, що могла б, зокрема хімічну чи ядерну зброю. Й Україна, проводячи операції на російській території, повільно розширює їхній масштаб і зухвалість. Це дозволяє війні триматися у якихось рамках, пише Карсон. От тільки відповіді на запитання, як Україна може за цих умов перемогти, він не дає.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]