Нардеп від ОПзЖ Олександр Пономарьов за пів року перебування в Бердянську контактував із ФСБ і допомагав із ремонтом у місті

Автор:
Ангеліна Шеремет
Дата:

Народний депутат від забороненої в Україні партії ОПзЖ Олександр Пономарьов, якого підозрюють у держзраді, пів року перебував в окупованому Бердянську, де контактував із представниками ФСБ та окупаційної влади, допомагав проводити ремонтні роботи в місті та перезапустив виробництво моторних олив на своїх підприємствах.

Про це йдеться в розслідуванні проєкту «Радіо Свобода» «Схеми».

Журналісти отримали доступ до білінгів мобільного телефону Олександра Пономарьова. Депутат виїхав із Києва у Бердянськ у ніч на 25 лютого 2022 року — там розташований мажоритарний округ, за яким Пономарьов обрався до парламенту. Після приїзду Пономарьов вирушив на своє агропідприємство «Бердянські жниварки», а ночувати поїхав на колись державну базу відпочинку «Лебеді» на Бердянській косі, записану на сестру депутата. 27—28 лютого, коли російська техніка зайшла в місто і повністю його окупувала, Пономарьов з коси не виїжджав.

Протягом наступних трьох тижнів він майже щодня відвідував власні підприємства — «Бердянські жниварки», «Азмол» та «НВП Агрінол» — і ввечері повертався на базу відпочинку «Лебеді». Згідно з білінгами, часом його телефон потрапляв у зону дії веж поблизу міської ради, де окупанти розмістили свій штаб. Зокрема, 1 березня, коли в місто зайшли сили Росгвардії та захопили будівлю міськради, телефон депутата був там протягом двох годин.

Увечері 20 березня його телефон вимкнувся, а 21 березня соратники по партії заявили про «викрадення» Пономарьова. Сам депутат у коментарі «Схемам» стверджує, що в Бердянську був у слідчому ізоляторі, проти нього застосовували «хімпрепарати» і «фізичний вплив». Журналісти встановили, що принаймні 10 днів він перебував на іншій базі відпочинку на косі — «Парус», а також зʼясували, що нардепу дозволяли передавати необхідні речі та спілкуватися з родичами і помічниками. Контакт із ним забезпечував представник окупантів — працівник ФСБ з позивним «Богун». Сам Пономарьов у коментарі «Схемам» підтвердив, що спілкувався з ним, але переконує, що відносини були, як між «підслідним і слідчим», «під тиском».

Перехоплення телефонних розмов показує, що «Богун» і Пономарьов знайшли спільну мову і депутат погодився запустити роботу бізнесу.

Сам нардеп у розмові з журналістами переконує, що контроль над своїми підприємствами він втратив у перший день, коли в місто зайшли окупанти, і бізнес його перестав працювати. Утім, 30 березня 2022 року депутат з’явився на власних підприємствах і згодом дав команду запускати робочі процеси. Журналісти встановили, що підприємства депутата після початку окупації та з приїздом туди Пономарьова продовжили виробництво моторних олив, а сировину завозили з росії, туди ж відправляли і щонайменше частину продукції.

«Схеми» встановили, що компанії Пономарьова також допомагали окупаційній владі проводити ремонтні роботи в місті. Про це свідчать записи телефонних перехоплень за квітень 2022-го, на яких так званий «мер» Бердянська Олександр Сауленко в розмові з «заступником» Михайлом Грицаєм обговорюють, що команду щодо ремонту може дати лише Пономарьов, але це можна зробити через домовленості зі згаданим працівником ФСБ «Богуном». У липні 2022 року компанії Пономарьова на це погодилися.

Як Пономарьов повернувся в Україну? У мережі є відео за вересень 2022-го, де він разом із помічницею Софією в торговельному центрі в Сімферополі. З Криму через рф Пономарьов виїхав на власному авто з українськими номерами до Грузії, де депутат теж має виробництво моторних олив. Депутат заїхав в Україну потягом через пункт пропуску «Мостиська» 17 січня 2023 року. Вже 19 січня він вперше після тривалої відсутності з’явився у Верховній Раді.

  • 24 липня 2023 року Служба безпеки України повідомила Олександру Пономарьову про підозру в державній зраді, йому закидають добровільну співпрацю з окупантами на окупованій території Запорізької області. За даними СБУ, Пономарьов перереєстрував свої компанії за російським законодавством, відкрив рахунки у місцевих «філіях» російських банків. Його заводи постачали паливно-мастильні матеріали для окупантів і надавали їм техніку, щоб ті облаштували фортифікаційні споруди. Пізніше нардеп виїхав до Києва і продовжив звідти координувати підприємства, які допомагають росіянам у війні проти України.