Не засмучуватись через повільні темпи українського контрнаступу чи через недостатню, можливо, підтримку України на саміті НАТО радить читачам The Washington Post впливовий колумніст видання Девід Ігнатіус. «Середина конфлікту часто перевіряє людські нерви на міцність, ― пише він. ― Відчувається, наче ви в тунелі, накопичуються втома і фрустрація, бійці починають звинувачувати один одного в невдачах». Однак якщо в Україні та серед союзників можна помітити виснаження війною, то в росії воно проявлене значно більше. І зрозуміло: хай Україна поки що не виграє цю війну, росія в ній уже очевидно програє. Війська путіна все ще тримаються, «сховавшись за ковдрою з мін», однак контроль над армією поступово слабшає ― і путч Пригожина це доводить. Російський диктатор нездатний навіть визнати цю проблему, не кажучи про те, щоб вирішити її, стверджує Ігнатіус.
Окупанти намагаються влаштувати щось на кшталт наступу на Харківщині, однак становище їхніх сил таке, що хоч як би старалися, вони не зможуть істотно змінити баланс сил. У путіна лишається тільки один козир ― ядерна зброя, однак її використання більше вдарить по росії, ніж по комусь іншому. Явно буде руйнівна воєнна відповідь з боку США, плюс росіяни втратять союзника в особі Китаю.
Тимчасом для Заходу все розвивається якнайкраще. НАТО у відносно дешевий спосіб досягає того, що збройні сили одного з головних його ворогів перемелюються. Воно набуло нових членів і активізувалось. Німеччина звільнила себе від енергозалежності від росії та скоригувала свої принципи.
Україна, втім, платить надзвичайно високу ціну, пише Ігнатіус. І наголошує на необхідності надати Києву все, що він просить, ― зокрема, далекобійні точні ракети ATACMS і все, що допоможе захиститися від російських атак із повітря.
Коли росія вже радикально ослабне, можна буде шукати простір для справедливого миру, пише Ігнатіус. Із тим, як неворожі до росії Туреччина й Китай все активніше просувають тему дипломатичних переговорів про мир, можна відчути, що росіяни стрімко слабшають.
Умови миру мають повністю відповідати українським інтересам, проте росіян теж треба запевнити в їхній безпеці, йдеться в колонці WP. Наприклад, можна розмістити на російсько-українському кордоні миротворців ООН, які гарантували б відсутність провокацій з того чи іншого боку. Тоді в підсумку повоєнне майбутнє буде кращим для всіх учасників конфлікту, включно з постпутінською росією, переконаний автор. «Із тунелем така історія, що якщо ви продовжите рухатись ним далі, темрява врешті-решт поступиться світлу», ― резюмує він.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]