До початку щорічного саміту НАТО в литовському Вільнюсі лишаються лічені години, і його головній темі ― перспективі членства України ― вже присвячено десятки статей. Частина з них ― наприклад, колонка директорки українського центру «Нова Європа» Альони Гетьманчук у The New York Times, наводить аргументи за те, щоб прийняти Україну до НАТО якнайшвидше. Є й чимало колонок проти, щоб навіть окреслити перспективи членства України в Альянсі зараз ― наприклад, текст колумніста The Washington Post Макса Бута під назвою «Україна в НАТО? Моє серце каже «так». Але моя голова каже «ні». Інші статті обертаються довкола того, що наступні два дні стануть тестом для НАТО, а також наскільки динамічно зараз проходять закулісні переговори між державами-членами Альянсу.
Аргументи Гетьманчук на користь чітко прописаного зобовʼязання НАТО прийняти Україну з чіткими досяжними умовами й строками полягають у тому, що будь-що інше путін сприйме як свою перемогу. І доки Україна залишатиметься в передпокої Альянсу ― путін намагатиметься отруїти країні життя, створюючи на нашому шляху до безпекової «парасольки» все нові й нові перепони ― передовсім військового характеру. Лише членство в НАТО може припинити страждання України ― зрештою, путін не напав на Литву чи Польщу, які теж колись входили до складу Російської імперії. Він обрав Україну саме тому, що вона не має захисту НАТО, пише Гетьманчук. «Збереження статусу-кво надішле хибний сигнал українським матерям хлопців-пілдітків, які налякані перспективою відправити своїх синів у чергу безкінечних конфліктів із росією. Це демотивує українських солдатів, які вже борються в надзвичайно важких умовах, щоб звільнити українську землю. Це відлякає інвесторів, потенційно зацікавлених взяти участь у повоєнній відбудові України. І це розчарує мільйони українських біженців, які сприймають гарантію майбутнього членства України в НАТО як головну умову свого повернення додому», ― пише Гетьманчук у NYT.
Натомість Макс Бут, який написав уже чимало колонок про підтримку України у війні, остерігається, що членство чи обіцянка членства принесуть більше проблем, ніж переваг. У статті 5 статуту НАТО йдеться, що напад на одного учасника Альянсу прирівнюється до нападу на весь Альянс. Цей принцип ― одна з головних причин, чому до Північноатлантичного альянсу так прагне Україна: він гарантує військовий захист інших країн, зокрема США з їхнім ядерним арсеналом. Однак прямо зобовʼязання інших учасників не прописані, і якщо прийняти Україну до НАТО зараз, це може означати, що інші держави зможуть просто допомагати зброєю чи тренувати наших військових, як і сьогодні. Але це розмиє цінність НАТО й зробить можливим таку ж непевну відповідь у разі нападу на інші країни Альянсу в майбутньому, пише Бут.
Якщо пообіцяти Україні членство по завершенню війни, то це стане приводом для путіна розтягнути цю війну на роки чи десятиліття. Тому найкращим варіантом був би ізраїльський чи тайванський, впевнений оглядач. Ці країни не входять до Альянсу, але мають законодавчо закріплені зобовʼязання США щодо допомоги в захисті від ворогів. Допомога Вашингтона зумовила те, що армія Ізраїлю стала найсильнішою в регіоні, а Тайвань може існувати в режимі фактично незалежної держави. Якщо Київ отримає гарантії такого ж рівня, то ЗСУ досягнуть рівня провідних країн НАТО без членства в Альянсі. І росія ще швидше переконається, що чіпати Україну не має сенсу, підсумовує Бут.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]