Видання The New York Times опублікувало матеріал-реконструкцію боїв за село Нескучне, що під Великою Новосілкою на Донеччині. Автори матеріалу, американський відставний військовий Томас Гіббонс-Нефф та українець Юрій Шивала, зробили це для того, щоб продемонструвати, з якими складнощами зіткнувся контрнаступ України та що зумовлює його темпи.
Після рясного артилерійського обстрілу в ЗСУ сподівались, що Нескучне вдасться відбити легко. Однак це село, яке частково розміщене на пагорбі, відкриває шлях до кількох інших сіл далі вздовж річки Мокрі Яли, тож росіяни там ретельно закріпились. Вони замінували територію, і битись доводилось, як запевняють українські військові, за кожен будинок. Головним опорним пунктом окупантів стала будівля школи ― одна з найвищих у селі споруд. Росіяни діяли як свого часу бойовики ІД: прорили траншеї між класами, щоб не стати жертвами пострілів крізь вікна, пробили у стінах бійниці, підготували запаси харчів і снарядів. ЗСУ штурмували село групою в 70 піхотинців із 129 бригади ТрО, а росіян у селі виявилось близько 150 від регулярної армії плюс невизначена кількість мобілізованих вʼязнів у підрозділі «Шторм Z». Передбачалося, що після артобстрілу росіян буде в рази менше. Якоїсь миті українці навіть запросили підмогу ― до них прибуло ще з 20 військових. Разом їм вдалося вибити росіян із Нескучного ― ті відійшли лише через загрозу оточення. Щонайменше 12 росіян вбиті чи поранені, ще частина окупантів втопилася під час спроби перейти Мокрі Яли. З українського боку відомо про принаймні шістьох убитих.
Із 200 житлових будинків Нескучного всі зруйновані чи пошкоджені. Школа вже мало нагадує місце, де колись здобували нові знання. Останнього цивільного мешканця села після боїв евакуювали: зараз фронт за менш ніж десять кілометрів звідси, тож залишатись у Нескучному небезпечно.
***
Британський мовник BBC і канадійський CBC присвятили матеріали українській письменниці й поетесі Вікторії Амеліній, яка померла після важкого поранення внаслідок ракетної атаки росіян на ресторан Ріа Lounge у Краматорську. Видання згадують, що Амеліна була однією з відомих молодих письменниць, яка також документувала воєнні злочини росіян і працювала з дітьми на прифронтових територіях. СBC пише, що Вікторія готувала нехудожню книжку англійською, присвячену жінкам на війні. А ще згадують її слова в ефірі канадської радіостанції про те, що зараз у небезпеці всі українські митці, які опинились під окупацією, ― як і колись, у 1930-ті в часи Великого терору. А BBC наводить закріплений у твіттері пост письменниці. Там на фото Вікторія стоїть обличчям до зруйнованої обстрілом багатоповерхівки. Під знімком підпис англійською: «На фото ― я. Я українська письменниця. На моїй торбі ― портрети видатних українських поетів. Я виглядаю так, наче мала б фотографувати книжки, предмети мистецтва та мого маленького сина. Але я документую воєнні злочини росіян і слухаю звучання обстрілів, а не віршів. Чому? #StopRussiaNow».
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]