Іноземні видання продовжують активно писати про заколот «вагнерівців» у росії ― точніше, про те, як цим може скористатись Україна. Про це вийшли матеріали в CNN, CNBC, Associated Press, Sky News, PBS і в багатьох інших виданнях. Головні тези більшості цих публікацій виглядають так: миттєвої переваги для України на фронті російський заколот не дав, однак уже можна сказати про кілька довгострокових позитивних для Києва факторів. По-перше, російське керівництво тепер має приділяти більше уваги внутрішній безпековій повістці ― і якщо взяти до уваги, що росіяни й так припускаються у своїй воєнній кампанії багатьох помилок, розсіювання уваги та ресурсів лише збільшить їхню кількість. Також очевидно, що російська владна система вже не здається такою стабільною, як раніше, ― це послаблює довіру партнерів і може запустити відцентрові процеси. І те, й інше Україні вигідне. На руку Києву грає й те, що найбоєздатніший підрозділ армії окупантів ― «ПВК Вагнера» ― може бути розформований або принаймні його бойова сила зменшиться. Не варто забувати й про моральний дух: в українців після кількох непростих місяців він явно зріс. Натомість про настрої як у «ПВК Вагнера», так і в регулярній російській армії після того, як заколотники лишились непокараними за кілька збитих літаків і гелікоптерів, хорошого можна сказати мало.
Причини, чому український контрнаступ розвивається повільніше, ніж того хотіли б західні партнери Києва та й самі українці, описує в розлогому репортажі The New York Times. Видання наводить численні коментарі бійців із передової, зокрема про те, що росіяни замінували «все, що можна». Міну можна зустріти всюди, запевняють бійці: росіяни тут добре підготувалися. Також вони здатні закидати мінами щойно розчищені ЗСУ території. Відкритий простір степу ускладнює задачу ще більше ― і поставки західної техніки цьому поки що не зарадили. Ба більше, найпомітніші успіхи в тих українських підрозділів, які не отримали багато такої техніки. Наприклад, це стосується найближчого до Запоріжжя напрямку наступу ― у бік Василівки, де оборонці країни звільнили Лобкове, а за ним Пʼятихатки. Це пояснюється близькістю поселень: там військовим легше заховатися від обстрілів у закинутій хаті чи погребі, використавши їх як укриття. Пʼятихатки ЗСУ звільнили навіть завчасно: звільнивши Лобкове, українські солдати почули гавкіт собак із сусіднього села та зрозуміли, що пройти до нього буде нескладно ― і зробили це протягом кількох днів. Загалом бійці вважають, що наступ іде за планом: ЗСУ намацують слабкі місця російської оборони й діють максимально обережно, щоб уберегти своїх бійців. Попри це в деяких місцях українська армія вже просунулась на десяток кілометрів.
Поради, як можна отримати Крим без наземної операції, опублікував в Atlantic Council колишній американський військовий, а зараз фахівець із військової стратегії Джон Барранко. Він стверджує, що ЗСУ можуть спробувати звільнити півострів і з допомогою наземного контингенту. Однак завдяки вузьким перешийкам росіянам легко його захищати, тож операція коштуватиме Україні значних жертв. Натомість не варто забувати, що Крим потрібен путіну передовсім через військово-морську базу в Севастополі. Її і треба нейтралізувати ― «щоб російські кораблі наражалися на небезпеку щоразу, залишаючи бухту». Зробити це можна, замінувавши територію сучасними мінами ― як зараз захищено море довкола Одеси. Також у цій справі можуть допомогти протикорабельні ракети «Нептун». А винищувачі F-16 завдяки далекобійним високоточним снарядам зможуть знищувати військові цілі не лише в Севастополі, але й на всьому півострові. І самі літаки, й озброєння для них кращі та потужніші за всі російські аналоги, пише Барранко. Отже, незабаром ЗСУ матимуть можливість зробити Крим для путіна зайвим баластом без жодної військової вигоди.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]