Як за рік змінилося значення російсько-української війни. Провідні світові медіа про війну 1 травня

Автор:
Антон Семиженко
Дата:

«Бабель»

Великий матеріал про світоглядні питання, які піднімає російсько-українська війна, вийшов у американському журналі The Atlantic ― щомісячник присвятив цьому матеріалу свою обкладинку з портретом Володимира Зеленського, намальованим співаком Боно. Головна авторка матеріалу ― американсько-польська публіцистка Енн Епплбом, яка від початку повномасштабної війни зробила понад десяток матеріалів про боротьбу українців, про небезпечність авторитарних режимів, яким зараз є російський, про те, як на полі бою в Україні вирішується майбутнє демократичного світу. Спілкувалась Епплбом і з Зеленським ― вперше у квітні 2022-го, невдовзі після того, як росіян вибили з півночі України. Тоді, згадує журналістка, вона прибула до Києва поїздом, якого не було в розкладі, а в тьмяному центрі української столиці працював лиш один ресторан. Зараз купа поїздів ходять за чітким розкладом, у Києві працює практично все ― і зустріч в Офісі президента вже спокійніша, злагодженіша, з відеографом і кількома англомовними колегами Зеленського поряд. Втім, виклики залишаються тими ж.

На початку статті Епплбом згадує «потьомкінські села», які нібито зводив для російської імператриці на території біля Херсону її коханець ― щоб показати, як теперішній південь України квітне й радіє «приєднанню» до росії. Цього разу Херсонщина чітко показала, що вона не росія і приєднуватися бажання не має. Однак «потьомкінські села», цього разу як фантастичні переконання путіна щодо спорідненості українців та росіян, продовжують існувати. І цього разу вони значно небезпечніші для всього світу.

Україна не програла в цій війні ― але поки не виграла. Якщо протистояння все ж обернеться поразкою Києва, путін піде на Молдову, запевнили журналістку в Офісі президента. Навряд чи, перемігши ЗСУ, путін програє Кишиневу. Далі він піде через Білорусь на країни Балтії ― ті битимуться відважно, однак вони занадто маленькі, щоб перемогти російського монстра. Це вже НАТО ― й це виводить протистояння, як і небезпеки, на інший рівень.

Водночас Україна стала взірцем і магнітом для прихильників демократії з усього світу. Тайвань розмістив на своїй території проукраїнські білборди. Опозиція Венесуели демонструє на своїх акціях український прапор. До воюючої країни зʼїжджаються гуманітарні працівники, активісти й підприємці з усього світу, намагаючись своїм внеском якось допомогти народу, який атакують. При цьому завдання українців стає все відповідальнішим ― і все складнішим, пише Епплбом.

Рік тому головним було вистояти. Зараз, на додачу до цього ― не розчарувати. Залишитись демократією, попри складні зовнішні обставини. Зібрати та ефективно витратити гроші на відбудову ― попри задавнену проблему корупції. Нарешті реформувати судову й антикорупційну системи. І відновити економіку відповідно до сучасних умов. Усе це надскладні завдання, особливо якщо зважати на високу ймовірність того, що росія залишиться ворогом України. Однак, втіливши їх, Україна стане натхненням для демократій по всьому світу на багато років вперед. Що вплине і на долю людства загалом, пише авторка.

Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]