Розгорнутий аналітичний матеріал про те, як завершити російсько-українську війну, опублікували у Foreign Affairs президент Ради з міжнародних відносин Річард Хаасс і професор міжнародних відносин Джорджтаунського університету Чарльз Купчан. Ключова теза цього тексту ― союзники України, зокрема США, зараз мають надати Україні якомога більше зброї, включно з далекобійними снарядами ATACMS іа танками, а також пришвидшити її поставки. Світ має зробити максимум для того, щоб контрнаступ, до якого готується Київ, був настільки успішним, наскільки це можливо ― адже зараз справді найкращий момент відвоювати якнайбільше окупованої росією території. А вже після того, як Україна в цьому контрнаступі вичерпає свій наступальний потенціал, союзники мають говорити про дипломатичне завершення війни. І домовлятися про це між собою вже зараз, запевняють Хаасс і Купчан.
Так, є імовірність, що всі загарбані росіянами території Україна за одним разом не відвоює ― відповідно, можливе перемирʼя з ворогом може мати багато опонентів усередині українського суспільства. Поступитися раніше озвученими цілями ― вийти на кордони 1991 року ― може бути проблемно і для українських політиків. Однак, запевняють автори, продовження високоінтенсивної війни призведе до системних проблем. Для України перемога за будь-яку ціну обернеться істотними втратами серед чоловічого населення, подальшим погіршенням справ в економіці та підвищенням рівня бідності. Захід же ризикує втратити обороноздатність, зменшуючи свої збройні запаси. Також із продовженням війни може погіршитися баланс сил у світі, оскільки десятки країн «глобального півдня» займають щодо Заходу дедалі більш прохолодну позицію. Вони страждають від війни, і переконати їх у правоті своєї справи західним країнам зараз особливо складно.
Що пропонують Хаасс і Купчан? Почати готувати умови майбутнього припинення вогню ― наприклад, введення на лінію розмежування спостерігачів від ООН чи ОБСЄ, які мали б стежити, чи справді Україна та росія не стріляють одна в одну. Коли це припинення вогню стане достатньо стійким, варто запустити дипломатичний процес. Його ключові умови можуть бути такими. Захід продовжує постачати Україні зброю, щоб вона перетворювалася на все міцнішого супротивника для ворогів на кшталт росії. Україна та росія домовляються про статус і права мешканців тих українських територій, які, можливо, залишаться окупованими. Про відмову України від повернення загарбаних росіянами територій не йдеться ― цей процес переходить у дипломатичну площину (хоча до відходу путіна від влади на прорив у цьому напрямку автори статті не сподіваються). Потім лінія розмежування залишається під контролем, зокрема міжнародних спостерігачів ― Хаасс і Купчан пропонують на цю роль також Індію та Китай. Цього буде непросто досягти дипломатично, однак участь цих гравців стане запорукою тривалішого миру, оскільки Пекін і Нью-Делі мають свої важелі впливу на Москву. Якщо ж Пекін відмовиться брати участь у мирному врегулюванні конфлікту, це доведе, що його поточні «мирні ініціативи» щодо України є лицемірною маячнею.
Погодитись на припинення вогню може й путін ― з огляду на відносне виснаження росії, припускають автори, це може бути способом для диктатора «зберегти лице» перед населенням своєї країни. Також для стимулу можна частково послабити санкції. Однак про істотне, а тим паче про повне зняття санкцій із росії не може йтися до підписання угоди, якою українська сторона буде повністю задоволена. Можливо, цього не станеться і за десятиліття, визнають автори.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]