Розвʼязавши війну в Україні, російська владна верхівка паралельно веде й іншу ― внутрішню ― війну з місцевими свободами, пише у Foreign Affairs Андрій Колесников із Фонду Карнегі за міжнародний мир. Якщо протягом тривалого часу в російських умовах дозволялося залишатись пасивно-нейтральним, то після «часткової мобілізації» минулого вересня така можливість зникла. Сотні тисяч чиновників і мільйони далеких від держапарату росіян повинні висловлювати лояльність до путіна й обраного ним руйнівного курсу. У всіх російських класах щопонеділка читають уроки патріотизму, токсичним дискурсом просякнуто інформаційний простір ― від цього не сховатись, якщо продовжувати жити соціальним життям.
Теперішня ситуація в росії контрастує з тією, яка була ще 15 років тому. Тоді опозиційність теж не толерувалась, але держава пропонувала буржуазне споживацтво та розвиток країни на основі нових технологій. Зараз путін «продає» населенню росії свідому деградацію, відмежування від розвиненого світу з туманними перспективами. Інакше, ніж активним «закручуванням гайок», він цього б не досяг, зазначає Колесников. Інша особливість його тактики ― розпалювання розбрату й страху в суспільстві. Так, якщо за Радянського Союзу влада робила героями позитивних персонажів на кшталт Юрія Гагаріна, тепер це окупанти чи пропагандисти з кримінальним минулим. Такі «герої» примушують незгодних поводитись тихіше ― як і підтримувані владою доноси чи позасудові розправи, які практикує та схвалює власник близької до влади «ПВК Вагнера» Євген Пригожин. Атомізація суспільства, яка до цього приводить, і є найзручнішим для путіна варіантом.
У майбутньому, незалежно від того, закінчиться війна чи перейде в «заморожену» фазу, саме війна стане ключовим посилом і, по суті, пропозицією путіна та його оточення своєму народу. Це може бути війна з Україною чи з колективним Заходом ― байдуже. Головне, щоб для народу була обовʼязковою участь у ній чи всебічна підтримка влади. І байдуже, що для світу росія перетвориться на примітивну країну з ядерною зброєю й безсердечними найманцями ― головне, що теперішня верхівка збереже свою владу.
Проблемою обраного путіним підходу є те, що він не може повернути ситуацію назад. Якщо російське суспільство повернеться до плюралізму, якщо відновить роботу вільна преса й у країні зʼявиться публічна політика, путін ризикує надто багато втратити. Тому його поведінка вже зараз нагадує, а далі ще більше буде схожою на поведінку Йосипа Сталіна на початку 1950-х. Диктатор, який слабне через вік і невідповідність часові ― і неспроможний це прийняти. Який до параної боїться за своє здоровʼя та життя. Який розуміє, що єдиним інструментом утримати владу для нього наразі залишається терор. І, зрештою, який стає зайвим навіть для свого оточення.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]