Під час підготовки українського контрнаступу чимало оглядачів і військових експертів приділяють увагу кількості переданих Україні літаків, бронетранспортерів і танків. Натомість американське видання Forbes вирішило звернути увагу на допоміжну техніку, зокрема на пересувні броньовані ремонтні установки, транспортувальники танків, броньовані мостоукладачі, спеціалізовані паливозаправники. Таку техніку Захід активно надає Україні, є вона і в оголошеному вчора новому пакеті військової допомоги від США. І, попри меншу увагу з боку медіа, її роль у майбутньому контрнаступі може бути визначальною, вважають у виданні.
Прорив ешелонованої оборони підготовленого ворога ― одна з найскладніших воєнних задач, вирішення якої забезпечує добре налагоджена логістика. Розмінувальна техніка зменшить втрати, мостоукладачі дозволять подолати захисні рови й окопи, транспортувальники танків ― швидко перевезти важку бронетехніку з однієї ділянки фронту на іншу, а паливозаправники допоможуть наступаючим силам ЗСУ поповнювати запаси пального у складних умовах. Оглядач видання Девід Акс припускає, що за поточних обставин тактика української армії буде такою: прорвати оборону ворога в одному зі слабких місць, зайти вглиб окупованої території та якнайшвидше розширити плацдарм, щоб закріпитись, перш ніж росіяни встигнуть підвезти підкріплення для своєї армії. На останньому етапі роль допоміжної техніки стає критичною ― наприклад, завдяки їй можна буде швидко відвезти пошкоджений танк на ремонт і повернути його в бій.
Утім, успішне втілення такого плану, потребує, серед інших факторів, складного планування ― на рівні, якого в ЗСУ, можливо, досі не було. У Forbes сподіваються, що українське військове командування використовує час зараз саме для того, щоб відпрацювати й налагодити роботу різних, зокрема й технічних, підрозділів армії вже в найближчому майбутньому.
***
Китай представив свій «мирний план» щодо російсько-української війни понад місяць тому, та його не сприйняли всерйоз ані в Україні, ані на Заході. Однак позитивний ефект для Пекіну він все ж мав, пише у Foreign Policy фахівець із Китаю в Норвезькому інституті оборонних досліджень та ексдипломат Йо Інге Беккевольд, ― просто не треба сприймати це як документ, що стосується України та миру.
Ключовий адресат цього примарного, а тому непридатного до втілення плану ― країни «глобального Півдня». Війна показала, що багато де в Африці, Азії чи Південній Америці не поділяють західну точку зору на війну, вважаючи, що НАТО і США теж винні у війні. Китай, який через ковідні обмеження на кілька років знизив свою зовнішньополітичну активність, не проти скористатися війною, аби продемонструвати, зокрема й цим країнам, що у світі міцнішає інший центр впливу зі своїми інтересами, вважає науковець. І що тепер на Пекін треба зважати не лише через інвестиції в регіон, але й тому, що він має свій план розвитку світу, одним із ключових слів у якому є «мир».
Китай десятиліттями позиціонував себе як амбасадора миру, згадує Беккевольд. У внутрішньокитайській пропаганді популярні тези, що «Китай воєн не починає, а, навпаки, сприяє їх завершенню» і що китайці історично миролюбніші за решту світу. Друга теза неправдива, ідеться у статті: у минулому Китай вів чимало загарбницьких воєн. Однак на користь теперішнього іміджу Китаю свідчить той факт, що остання війна, в якій брали участь китайські війська, ― це кампанія у Вʼєтнамі 1979 року. Натомість із 1990-го КНР брала участь у 30 миротворчих місіях ООН, залучивши до них 50 тисяч своїх військових.
Колись імідж миротворця й активна робота з «глобальним Півднем» уже принесли Пекіну користь, стверджує Беккенвольд. Адже саме завдяки підтримці африканських та азійських країн Китай у 1971-му зайняв місце Тайваню в ООН і, що важливіше, у Раді безпеки ООН.
«Інший сигнал цим «мирним планом» Китай надіслав Європі, ― пише Беккенвольд. ― Текст документу представили саме на європейському континенті, під час Мюнхенського безпекового форуму. Це ще один натяк, що в питанні міжнародних партнерств європейські країни можуть орієнтуватись не лише на США. І хоча останніми роками імідж Китаю в Європі погіршився, навіть від високопосадовців ЄС звучать заяви, що «мости з Китаєм треба не руйнувати, а будувати».
Беккенвольд вважає, що зрештою, попри відсутність у китайському документі реальних інструментів завершення війни, цей «мирний план» може бути важливим для України в повоєнний час. Там прямо зазначено, що Китай готовий долучитися до повоєнної відбудови України. Це приваблива пропозиція, оскільки за останні роки КНР збудувала більше об’єктів інфраструктури, ніж будь-яка інша країна світу ― отже, китайські компанії добре на цьому знаються. Також Пекін має гроші на втілення таких проєктів. До того ж, на думку автора, участь Китаю у відбудові країни може додати надійності майбутньому миру. Оскільки росія дедалі більше залежить від Китаю, навряд чи путін наважиться атакувати ті обʼєкти, до яких Китай причетний чи щодо яких має інтерес.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]