Репортаж про те, як війна проходить на Волині, опублікував американський громадський мовник NPR. На перший погляд, у регіоні спокійно ― однак у країні, на яку напали, кожен куточок перелаштував життя під потреби війни. Особливо область, яка межує з союзною путіну Білоруссю. Журналісти NPR починають матеріал із будівництва «криївки» ― великого підземного бункера зі спальнями, душовою, великою штабною кімнатою. В останній вже встановили великі плазмові монітори, на яких, як сказали місцеві військові, «видно все, що відбувається на кордоні»: вони транслюють зображення з десятків встановлених біля кордону камер. Основний матеріал підземного бункера ― деревʼяні балки та дошки, однак усі вони завезені, жодного дерева в лісі довкола для сховку не спиляли. Дерева тут потрібні, щоб українським військовим було легше ховатись і приховувати озброєння.
Ці території були малопрохідними й раніше, запевняють військові. Однак зараз усі прикордонні болота заміновано, дороги, якими навіть теоретично могли б рушити танки, зруйновано, мости підірвано. Тепла зима зробила болота ще більш вʼязкими. На боці українців навіть бобри, які з осені по весну змайстрували купу дамб. Утім, українські військові не розслабляються: хоча загроза наступу з Білорусі зараз малоймовірна, поодинокі розвідники чи диверсанти можуть трапитись завжди. Для росії було б вигідно відрізати Україну від постачання зброї із Заходу, і найпростіше це зробити, пішовши на Волинь. Зрештою, через ракетні обстріли жодна частина України не є цілком безпечною. Тим не менше, зараз полігони на Волині використовуються для тренування, злагодження й тилового відпочинку українських військових. Невдовзі після невеликої паузи, під час якої військові смажили на вулиці картоплю з мʼясом, вони відновили навчання стрільби з гармат. Один із героїв матеріалу, колишній танкіст, а тепер інструктор Вадим прокоментував черговий гучний постріл: «Сподіваюсь, Лукашенко це чує».
***
Великий матеріал під назвою «Танцюй, ніби завтра не настане», вийшов на AlJazeera. Він про андеграундну музичну сцену України та рейви, які війна не придушила ― а, навпаки, дала новий поштовх. Концерти молодих гуртів відбуваються в десятках українських міст, і серед музикантів чимало новачків, яких спричинені війною переживання підштовхнули до творчості. Катарський мовник розповідає про концерт метал-гурту YAD в укритті у Львові, а також про вечірку в київському клубі Closer. Металістів повномасштабний напад росії лише спонукав писати більше пісень, переплавляючи викликані насильством емоції в тексти. Зароблені концертами гроші YAD переказує на ЗСУ. І музиканти гурту, і аудиторія концерту запевняють, що якби не музика, впоратися зі стресом їм було б значно тяжче.
Те саме кажуть учасники вечірки у Closer, особливо зовсім молоді. 20-річний Міша Музичний, родом із Запоріжжя, з початком повномасштабної війни став активніше захоплюватись трансом. Каже, така музика дозволяє йому забутися. «Тут я можу бути собою, й ніхто мене не оцінюватиме, ― каже 18-річна учасниця вечірки Таня. ― Під музику я можу забути про війну та про всі погані новини».
Утім, забути про війну дають можливість не всі сети, зауважує AlJazeera. Один із сетів склав діджей, який теж воює. Частину його треків супроводжувало ритмічне звучання автоматної черги.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]