Диктатор володимир путін має чітку потребу, щоб війна з Україною тривала настільки довго, наскільки це можливо, пишуть у статті в авторитетному американському виданні Foreign Affairs науковці-політологи Еріка Франц і Андреа Кендал-Тейлор. Перемогти українців росія вже точно не зможе, а після поразки в середньому половина диктаторів, за підсумками останніх десятиліть, втрачають владу. Часто для них це супроводжується і втратою життя. Натомість поки війна триває, вони в більшій безпеці, ніж навіть у мирні часи.
Авторки пояснюють, чому так відбувається. По-перше, нація гуртується ― навіть якщо розв’язана її лідером війна несправедлива. Змобілізований хронікою з поля бою і втратами народ «об’єднується довкола прапора своєї країни», забувши на певний час про розбіжності в політичних поглядах. Так сталося в Україні. На жаль, і в росії після початку її повномасштабного вторгнення підтримка путіна зросла. По-друге, в умовах війни влада має ще більше інструментів для придушення спротиву. Усіх критиків можна обізвати ворогами у війні та нейтралізувати. Свободу преси в росії зараз обмежено більше, ніж будь-коли, ходити на мітинги стало ще небезпечніше. Звісно, збіднення населення і втрата перспектив у найосвіченіших росіян може викликати зростання невдоволення. Але допоки диктатор контролює силовиків, народ висловлює свою незгоду з режимом переважно на кухнях. Франц і Кендал-Тейлор згадують ситуацію з Венесуельським диктатором Ніколасом Мадуро. Попри масове невдоволення венесуельців станом справ у країні ― її фактичним економічним крахом, Мадуро з допомогою армії жорстоко придушив усі протести та досі залишається при владі. Загалом, лише 7% диктаторів, які розв’язували війни, позбувалися влади до завершення бойових дій.
Кремль доволі вміло маневрує, відправляючи на війну представників найменш захищених верств росіян, як-от в’язнів із бідних регіонів. Також путін намагається цементувати підтримку війни, запевняючи, що йдеться саме про виживання росії та боротьбу з не просто з Києвом, але з підступним Заходом. Цим він закладає підвалини для того, щоб війна тривала ще хоча б 10 років, впевнені Франц і Кендал-Тейлор. Але точно так само, як путін використовує війну, щоб залишитись при владі, Україна та її союзники можуть використати його страх втратити владу, аби завершити війну.
Як ідеться у статті, потрібно створити умови, коли для путіна став би очевидним ризик зазнати жорсткої поразки. Конкретніше ― надати Україні достатньо зброї для того, щоб вона могла якщо не повністю вийти на кордони 1991 року, то принаймні створити чітку загрозу для окупанта в Криму та частинах Донеччини й Луганщини, які росія контролювала до 24 лютого 2022-го. Сам факт того, що Київ може повернути Крим, зробить путіна готовим до переговорів на вигідних для України умовах, вважають авторки. А після укладання мирного договору потрібно якнайшвидше прийняти Україну до НАТО, убезпечивши її від майбутніх посягань росіян.
Досі Захід вважав головним ризиком у війні ескалацію з боку росії та постачав Україні зброю з огляду на це. Авторки статті вважають, що насправді найбільшим ризиком є затягування цієї війни, адже із часом підтримка України з боку демократичних країн може ослабнути, оскільки тамтешня влада переключиться на інші проблеми. Тому найкраща тактика зараз ― надати Києву якомога більше зброї, потрібної для деокупації українських земель. Бо саме це, як ніщо інше, наближає мир.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]