«Жодна людина чи компанія не можуть увібрати в себе все різноманіття руйнівного впливу війни, але українська аграрна компанія «Нібулон» підібралась до цього близько», ― пише у своїй статті про проблеми однієї з найбільших сільськогосподарських компаній України Financial Times. У 2021-му «Нібулон» мав 22 великі зернові елеватори, власний флот із 82 кораблів, переважно суховантажів, 76 тисяч гектарів культивованої землі, процвітаючий порт і 6 тисяч працівників. Також компанія допомагала збувати товар 4 500 незалежним фермерам. Засновник і основний власник «Нібулона» Олексій Вадатурський планував зробити річку Дніпро жвавою артерією сільськогосподарських перевезень ― як Міссісіпі у США. Патріотично налаштований, він не намагався уникнути українських податків, реєструючи юридичні особи компанії в офшорних зонах. Також він зосереджувався на бізнесі в Україні, не витрачаючи капітал в інших економіках.
Тепер Дніпро як судохідна артерія заблокована ― як і значна частка експорту зерна з України. «Нібулон» втратив 40% працівників ― частина з них опинилися на тимчасово окупованих територіях, інші пішли воювати, хтось залишив Україну. Чимало елеваторів компанії знищили росіяни. В одному з них ― у селищі Козацьке, що біля Каховської ГЕС, ― окупанти потрапили до лабораторії, де потрощили все, а на столі помадою написали: «BOOM». Усе, що вдалося вкрасти, росіяни забрали, а решту понівечили. Також вони замінували частину орних земель «Нібулона». Та найбільш відчутна втрата ― торік восени російська ракета поцілила у приватний будинок, де жили Олексій Вадатурський та його дружина, обоє загинули. З огляду на те, що інших жертв обстрілу тоді не було, найімовірніше, це була спланована атака.
Син Олексія Андрій, який тепер керує компанію, крім відновлення пошкоджених і повернення втрачених активів, має інші важливі виклики. Вадатурський-старший збудував патріархальну компанію, працівники якої, за словами Андрія, сприймали керівника як батька. Молодший Вадатурський такого статусу не має ― і не хоче, адже прагне побудувати прозору компанію, привабливу для іноземних інвесторів. Він розділив «Нібулон» на чотири напрями ― від торгового до транспортного, зібрав міжнародну наглядову раду. Однак до кінця активної фази бойових відновити зростання оновлена компанія навряд чи зможе.
Опитані FT співрозмовники у фінансових інституціях запевняють, що хоча багато установ співчувають Україні та вболівають за неї, реальних інвестицій до кінця війни чекати не варто. Україна намагається вмовити держави «Великої сімки» створити фонд, який страхував би ризики для цих інвесторів, але поки що вдалося залучити лише кілька десятків мільйонів доларів. Це в рази менше за борг у $570 мільйонів, який лише «Нібулон» має перед західними кредиторами та сьогодні не може обслуговувати. Фінансова підтримка у країні зараз взагалі не варіант: українські банки кредитують під непідйомні для більшості компаній 25%. «Ми ― лише дзеркало більшої картини, ― каже Андрій Вадатурський. ― Економіка країни значною мірою зруйнована». Деякі агропідприємства, утім, зараз відновлюються ― наприклад, третій найбільший у Європі виробник томатної пасти, компанія «Агрофʼюжн» придбала для працівників, які втратили житло, мобільні будиночки та, попри знищену частину теплиць, відновила повноцінну діяльність. «Нібулон» теж вірить, що йому вдасться вижити, якщо іноземні кредитори відтермінують виплати, а ЗСУ звільнять південь України. Щойно Дніпро знов стане шляхом перевезення зерна ― компанія зможе заробляти достатньо, щоб відновитися.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]