Великий матеріал про те, як Україна зламала плани росіян залишити країну без світла і тепла минулої зими, опублікувало видання The Wall Street Journal. Посилаючись на дані співрозмовників в українській владі, автори статті стверджують, що ефективними атаки росії на українську енергосистему були завдяки, зокрема, чиновникам з уряду Віктора Януковича, які втекли до Москви. Вони добре орієнтувалися в тому, де які обʼєкти розташовані та які функції виконують. А те, як вони влаштовані, російські енергетики знали й самі, адже багато українських електростанцій збудовані за радянськими проєктами.
Утім, із часом ці знання допомагали росіянам дедалі менше: WSJ на прикладі однієї з підстанцій в центрі України розповідає, як змінювалась реакція на російські атаки. Перший удар ракетою Х-101 розтрощив половину розподільчого майданчика, і 600 тисяч людей, які отримують електроенергію завдяки цій підстанції, залишилися без світла. Однак підприємство мало запчастини, і, не розчищуючи майданчик від уламків ракети й обладнання, працівники почали ремонтувати те, що підлягало ремонту, і до кінця дня відновили постачання електрики для частини споживачів. Другий удар стався за тиждень ― дві ракети поцілили у 300-тонний трансформатор підстанції. Однак у команди вже був готовий вихід із ситуації: на підстанції змінили схему розподілу електроенергії, тому старі дані про те, як влаштовано цей обʼєкт, росіянам більше не допомагали. Третій удар на підстанції сприйняли як вже щось рутинне, одразу рушивши відновлювати пошкоджені вузли. Зараз на підстанції жартують, що завдяки російському терору підвищили свою кваліфікацію, здобувши нові навички.
У росії тим часом поширювали тези про те, що «електрика не право, а привілей» і що внаслідок ракетних ударів українці залишаться без тепла, світла, звʼязку, можливості приготувати їжу чи отримати медичну допомогу ― і це чудово. Новопризначеного керівника вторгнення Сергія Суровікіна називали «генерал Армагеддон» ― і подавали це як почесть, пише видання. Українська енергомережа трималась, однак після удару 23 листопада ― найпотужнішого за весь час, через який довелося тимчасово припинити роботу всіх українських АЕС ― в українській владі зрозуміли, що росіяни значно наблизились до досягнення своїх цілей. Того ж дня тодішній міністр цифрової трансформації Михайло Федоров звʼязався зі Starlink і попросив надати 10 тисяч терміналів, щоб забезпечити звʼязком ключові обʼєкти інфраструктури України. Тоді ситуацію врятувала гідрогенерація: ГЕС дозволили почати відновлення балансу в енергосистемі (загалом напруга в мережі має бути близькою до 50 герц, що досягається балансом між виробленням і споживанням електрики), тоді вдалося підключити вцілілі ТЕЦ, а за ними й АЕС.
Починаючи із січня російські удари ставали дедалі рідшими й менш масовими. Випустивши орієнтовно 850 коштовних і рідкісних тепер ракет, росіяни не досягли бажаних цілей. Суровікіна посунули в тінь. А десятки тисяч українців тепер мають дизельні генератори загальною потужністю в один гігават ― стільки ж виробляє один енергоблок АЕС.
***
Наступний президент США має бути готовим до повоєнного облаштування світу, пише видання The Atlantic. Зараз потенційні кандидати у президенти Сполучених Штатів більше говорять про війну росії з Україною, проте навряд здатність обох сторін продовжувати бойові дії на поточному рівні інтенсивності збережеться надовго. У 2025 чи 2027 році, коли Білий дім займатиме переможець наступних президентських перегонів, ситуація на полі бою істотно відрізнятиметься від сьогоднішньої. Як і виклики в економіці та дипломатії ― найімовірніше, ключовими будуть відбудова України, переведення росії на демократичні рейки та поступове її повернення в цивілізований світ.
Видання згадує американського сенатора-республіканця Роберта Тафта, який у 1947 році виступав проти плану Маршалла, що зрештою призвів до економічного розквіту Європи та приніс Сполученим Штатам численні вигоди. Тоді Тафт вважав, що щедра допомога Європі спричинить інфляцію та підвищення податків у США. Якби керівництво держави до нього дослухалося, розвиток світу значно б сповільнився. Так само не було б і теперішнього економічного процвітання країн колишнього соцтабору ― Польщі, Чехії чи Хорватії, якби ЄС не вливали в них щедрі дотації. У період із 2004 до 2021 року Польща отримала від Брюсселю $225 мільярдів економічної допомоги. За цей час ВВП країни виріс удвічі. Позитивні результати цього відчуваються зараз на всьому континенті.
Задача з відбудови України непроста. Однак потенційна користь від її інтеграції в родину західних демократичних держав ― і економічна, і соціальна, і політична ― величезна. Зараз у США, особливо серед республіканців, поширене сприйняття допомоги Україні як зайвої та непотрібної Америці. Така вузьколобість призведе лише до негативного результату: якщо наступний президент поділятиме цю думку, і світ, і США програють.
Для того щоб знайти кошти на відбудову України, доведеться послабити торгові обмеження між ЄС і США. Також активна участь США допоможе Європі з енергетичною незалежністю від росії та переходом на відновлювані джерела енергії. Для втілення цього теж потрібно мати глобалістичне мислення, яке відсутнє у значної частини американських політиків, пише видання.
І, зрештою, доведеться вирішувати питання росії. Не завжди так, як цього хочуть її сусіди, які воліли б, щоб вільний світ взагалі забув про існування цієї держави. Утім, щоб невдовзі вона не повернулась ще кровожерливішою та злішою, поступово буде необхідно знімати санкції ― в обмін на чіткі кроки рф до демократичної нормальності. Для цього знадобляться авторитет і продумана політика сильного гравця, яким є США. Питання лише в тому, чи залишаться Штати таким гравцем, якщо їхній наступний очільник буде людиною зі світоглядом умовного Трампа, підсумовує The Atlantic.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]