В українській армії конкурують радянський та новітній способи ведення бойових дій, що негативно впливає і на кількість жертв, і на витрату боєприпасів, і на успішність деяких операцій. У цьому переконаний військовий експерт із Австрії Франц-Стефан Ґаді, який нещодавно з кількома іншими західними військовими експертами завершив робочу поїздку вздовж лінії фронту. Колонку з висновками з поїздки він опублікував на The Economist. Україна часто подає свою армію як колектив із сучасним мисленням, де підтримується низова ініціатива й експерименти з новими технологіями. На підтримку цієї тези ЗСУ часто публікують відео успішної роботи дронів, які армійські умільці озброїли гранатами.
Втім, це лише частина історії, переконаний Ґаді. Натівська воєнна доктрина передбачає одночасне застосування в бою різних родів військ і щільну координацію між ними. В Україні це досі рідкість: частіше буває так, що по певній точці відпрацьовує артилерія, тоді в атаку йде піхота. Війську бракує злагодженості, заважає й радянський підхід, за якого різні види бойових одиниць отримували накази від різних командирів. Останнім часом такі тенденції посилюються, оскільки багато кого з українських офіцерів, що пройшли натівський вишкіл, травмувало чи вбило в боях, а внаслідок мобілізації лави ЗСУ поповнили відставні військові старого, радянського вишколу. Технологічність, зокрема мобільні застосунки, завдяки яким українські бійці можуть збирати інформацію з поля бою й спілкуватися між собою, теж грає злий жарт. Ці програми дозволяють роздавати накази командирам, які сидять за кілометри чи сотні кілометрів від місця бойових дій. Солдати почуваються скутими через начальника, який «стоїть над душею» і не знає досконало ні ландшафту, ні всіх обставин бою. Це заважає роботі армії, переконаний Ґаді.
Впливає застаріла вертикальна структура й на швидкість використання боєприпасів, зокрема дефіцитних артилерійських снарядів. Автор зазначає з посиланням на свої джерела на бахмутській ділянці фронту, що в останні місяці активність використання там артилерії Україною не знизилась. Тоді як краща координація між піхотою й артилерійськими бригадами плюс точкове використання високоточних снарядів могли б істотно знизити темпи відстрілу боєприпасів.
Як висновок, Ґаді радить країнам блоку НАТО проводити активніші навчання українського військового персоналу ― причому не лише мобілізованих, а й керівного, іноді вищого керівного складу. Також ініціативу бійців нижчих ланок на полі бою та активні комунікацію та взаємодію різних підрозділів у полях має заохочувати й держава. Адже, як сказав експерту один із бійців, один-два тренінги закостенілої системи не зруйнують.
Також варті уваги: матеріал Reuters про «вагнерівців»-зеків на основі розмов із пʼятьма окупантами, яким пощастило повернутись до росії живими (скалічені, вони боготворять Євгена Пригожина за наданий другий шанс), а також колонка Politico про те, що республіканській партії потрібен кандидат у президенти США, який би підтримував Україну. Оскільки це відповідає інтересам великої частини виборців-республіканців.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]