Про наростання кількості розбіжностей між Вашингтоном та Києвом щодо ведення війни пише Politico. Публічно обидві сторони продовжують декларувати всебічну підтримку, і США запевняють, що підтримуватимуть Україну, скільки необхідно, однак у Білому домі й Пентагоні далеко не всі підтримують рішення України залишатись у Бахмуті й прагнення відвоювати Крим. Також, як розповідають виданню джерела серед американської влади, у Вашингтоні ображаються на те, що Україна нечасто демонструє вдячність за надану допомогу, натомість після кожної отриманої партії зброї видає список наступних запитів. І особливе обурення США викликала інформація, що підрив «Північного потоку — 2» міг бути організований українцями. Як повідомили джерела Politico, у Білому домі не вважають, що диверсію скоєно з ініціативи Володимира Зеленського чи його оточення, однак «Києву чітко дали зрозуміти, що акти жорстокості за межами України, на кшталт підриву газопроводу чи вбивства доньки відомого російського націоналіста [Олександра Дугіна] толерувати не будуть». Частина впливових американських політиків нагадує, що Вашингтон досі не сформулював свого бачення перемоги України у війні ― і це одна з головних причин розбіжностей з українською стороною. «Байден продовжує говорити, що США дають можливість усі рішення щодо війни чи миру приймати Зеленському. Але довкола Вашингтону вже почали пошепки дискутувати, наскільки виправданою є така позиція, зважаючи на те, що війна затягується, а наступні президентські вибори у Штатах вже не за горами», підсумовує видання. Однак закінчує оптимістично ― словами депутата Конгресу Джейсона Кроу про те, що між Києвом та Вашингтоном були розбіжності й до початку повномасштабного вторгнення, і минулого року. Мовляв, це частина робочого процесу, і Україна зможе подолати й ці випробування також.
«Троянським конем для України та Заходу» називає «мирний план» Китаю ексвійськовий США та президент Йорктаунського інституту (дослідницької установи у сфері геополітики й міжнародних конфліктів) Сет Кропсі в колонці на The Hill. Він звертає увагу, наприклад, на те, коли саме Китай оприлюднив свій план ― із початком чуток про готовність Пекіну підтримати Кремль зброєю та невдовзі після новин про дослідницькі зонди Китаю над територією США. На перший погляд, документ Пекіну ― це просто набір приємних слів, позбавлений значного змісту й практичного значення, пише автор. Так, дієвих порад щодо завершення війни в Україні там немає: наприклад, абстрактне «повага до кордонів держав» не акцентує увагу на питанні, чи йдеться про всю суверенну територію України ― адже росія частину українських земель анексувала й вважає «легітимно» своїми. При цьому по тексту «розкидано» тези, які закладають підґрунтя для майбутніх масштабніших конфліктів. І теза про невтручання у внутрішні справи країн іноземних сил, і теза про неполітизацію гуманітарних питань врешті-решт приводять до тези, що США не має втручатись у справи, які відбуваються в Європі та Азії. Мовляв, тут свій континент, і лише втручання далекої держави через НАТО змінює «природний баланс сил». «Загальна логіка подій підказує, що Китай зацікавлений у тому, щоб Москва отримала перевагу в цій війні, ― пише автор. ― І хоч у довгострокові плани Китаю може входити підкорення росії, спустошення її економіки й фактичне підпорядкування собі територій, поки що погляди Москви й Пекіну на перемогу в цій війні на ділі є однаковими».
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]