Детальний аналітичний матеріал про те, якою може бути доля росії та особисто путіна після поразки у війні з Україною, вийшов на Foreign Policy. Його загальний висновок: враховуючи тенденції суспільної думки та поточний стан російського суспільства, розвал країни та раптова зміна курсу навряд чи відбудуться. А загроза для України з боку Москви, найімовірніше, збережеться. Ось чим керувались опитані FP аналітики (здебільшого, американського походження). По-перше, за відносно незалежними соцопитуваннями, проведеними «Левада-центром» та «Медузою», все більша частка росіян виступають за мирні переговори з Україною. Тож путін, опинившись під загрозою розгрому у війні, може спробувати переконати свій народ у тому, що переговори потрібні ― й залишитися після цього на посаді. Щоправда, це погано корелює з тим, що абсолютна більшість росіян не хоче повертати анексовані торік території. Також статистика показує, що диктатори зазвичай лишаються «біля штурвалу» після розвʼязаних ними воєн ― якщо тільки ці війни не закінчуються захопленням країни-агресора. А це навряд чи можливо, враховуючи ядерний арсенал росії. «Багато хто сподівається, що після війни росіяни покаються, як німці після Другої світової. Тут треба згадати, що німці провели внутрішню роботу не тому, що вони такі хороші люди, ― каже Ліана Фікс, дослідниця питань Європи в американській Раді з міжнародних взаємин. ― Вони змінилися тому, що владу в повоєнній Німеччині отримали союзники, які провели судові процеси над нацистами й спонукали німців до осмислення скоєного». Без цих умов у росії ― навіть після відходу путіна від влади в той чи інший спосіб ― може зберегтися прихильність до його стилю правління й пріоритетів, які у виданні називають словом «путінізм». Він популярний серед дуже різних верств росіян, які звикли до патерналізму. Ймовірність, що росія розпадеться, також невелика: протягом принаймні останніх двох десятиліть російська влада системно позбавляла ознак державності всі 25 республік цієї формальної федерації. Альтернативні центри в країні ослаблені й навряд чи готові до ефективної боротьби. Так само сумнівно, що до серйозних змін призведуть і санкції: так, росія не може виготовляти високотехнологічну зброю, однак економічного колапсу, на який світ очікував минулого березня, не сталося. Світовий банк прогнозує росії 0,3% росту ВВП у 2023 році, місцевий регулятор передбачає півторавідсоткове падіння, що теж не виглядає як катастрофа. Цілком імовірно, пише FP, що росія стане аналогом Ірану ― країни з відносно поганим, але стабільним рівнем життя, яка не розпадається, але й жодним помітним чином не вкладається у світовий прогрес. Такі висновки ― не вирок, роблять ремарку опитані виданням експерти. Та ж Фікс пригадує, що у 1980-ті ніхто не прогнозував, що до влади в СРСР може прийти реформатор Михайло Горбачов. Та й режим путіна зараз із одного боку міцний, бо пропаганда згуртувала населення, а з іншого ― найслабший за тривалий час, тому що негласний суспільний договір, що держава забезпечує цьому населенню добробут в обмін на свободи, руйнується. Принаймні, сотень улюблених росіянами брендів у країні вже немає, нагадує стаття.
Надати Україні бойові літаки F-16 закликає Джо Байдена The Washington Post у своїй редакційній статті. Очевидно, пише видання, протистояння росії та України триватиме ще довго. При цьому Захід не може дати Кремлю перемогти, адже це буде нищівна поразка для НАТО, США та світової демократії. Тривала війна на руку путіну, а надання Україні літаків додасть їй темпу. Втім, навіть якщо з уже наявною зброєю ЗСУ невдовзі виженуть окупантів з усієї української території, на північному сході залишиться недружній до Києва сусід. Якого стримуватиме від нападу лише сильна у військовому плані Україна. Щоб стати такою, бойова авіація, і найкраще F-16, для ЗСУ просто необхідні. Тож, підсумовує WP, краще не відтягувати цей крок.
Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]