Росія досі має союзників на «глобальному Півдні», бо ніколи не була його сусідом. Провідні світові медіа про війну 23 лютого

Автор:
Антон Семиженко
Дата:

«Бабель»

Розібратися, чому росія, попри розвʼязану війну, не розгубила друзів в Африці й Азії, намагається The Washington Post. Журналісти видання поспілкувалися з десятками людей у країнах на кшталт Південної Африки, Індії чи Єгипту, де російських чиновників продовжують вітати, перемовини називають «чудовими», а стосунки «дружніми». В урядів цих країн підхід до співпраці суто прагматичний. Так, Індія прозвітувала про пʼятикратне зростання обсягів торгівлі з росією протягом року ― тепер через західні санкції Нью-Делі отримує товари, передовсім пальне, зі значним дисконтом. Південно-Африканську республіку теж цікавлять насамперед торгові звʼязки. Однак на тлі цієї прагматики проступають кілька інших тез. Із такої відстані війна в Україні сприймається не як глобальна, а як доволі локальний конфлікт у Європі. У Калькутті чи Кейптауні її наслідки відчуваються хіба що у вигляді інфляції. Натомість додаються тези, що «не все так однозначно», адже США колись так само вторглися в Ірак й Афганістан. «Якщо ситуація не була однозначною тоді, можливо, вона неоднозначна й зараз?» ― риторично для себе припускає ведучий популярного в ПАР ток-шоу Клемент Маньятела. Також значну роль у теперішній позиції «глобального Півдня» відіграла образа на Захід. Через давні колоніальні травми ці південні країни схильні вбачати в діях НАТО і США погані наміри. Так само й політику західних країн на початку пандемії COVID-19 вони вважали дискримінаційною. Поширення вакцин насамперед у розвинутих країнах і тривале закриття кордонів для «глобального Півдня» залишили по собі неприємні емоції та осад, а бездумні висловлювання Дональда Трампа на посаді президента США на адресу біднішої частини світу їх посилили. І в протистоянні будь-кого з колективним Заходом в очах більшості представників бідних країн саме останній має програти. Частина співрозмовників WP говорять про це відверто. Як висловився єгипетський консультант із питань злочинності Файсал (назвати прізвище він побоявся, оскільки в Єгипті висловлюватися на політичні теми небезпечно): «Звісно, я підтримую путіна. Ми тут втратили віру в Захід уже давно. Тож це прекрасно, що він завойовує українські території». Представники України в регіоні пояснюють умовну симпатію до росії тим, що рф ніколи не загарбувала там землі. Як каже посол України в ПАР Любов Абраїтова, «єдиний сильний аргумент росії в тому, що вона не колонізувала Африку ― щоправда, як й Україна».

Матеріал про те, як попри війну українці намагаються врятувати власну науку, випустило провідне наукове видання Nature. Частково її доводиться рятувати суто фізично ― прибираючи лабораторії чи те, що від них залишилось, після обстрілів. Видання розповідає історію 34-річної науковиці з Харкова Ксенії Мінакової, яка після початку війни не залишила місто. Її лабораторія оптичних досліджень навіть отримала контракти від американських партнерів ― однак минулого серпня у студмістечко Харківського політехнічного університету, де вона розташована, влучив снаряд, розтрощивши чимало цінного обладнання. Жінку та її колег це не зупинило: врятувавши частину мікроскопів, цінних дзеркал і компʼютерів, вони переїхали в меншу лабораторію поряд. Університет Тулейн зі штату Луїзіана надіслав сонячні панелі, науковий тепловізор і кілька цінних зразків для досліджень. І хоча теперішня лабораторія вчетверо менша за попередню, робота триває ― перериваючись хіба що через віялові відключення електроенергії. Така ж доля в більшості українських наукових закладів, пише видання: із 60 тисяч науковців і 35 тисяч працівників обслуговуючого персоналу, які працювали в Україні до війни, більшість вирішили залишитися. Частину проєктів через війну довелось поставити на паузу, проблеми з бюджетним фінансуванням часто ще більші, ніж раніше. На щастя, ситуацію розуміють західні партнери українських учених, а їхня підтримка ― як моральна, так і матеріальна ― протягом останнього року є безпрецедентною.

Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]