Іще кілька місяців тому Кремль сподівався «заморозити» європейську підтримку України високими цінами на енергоносії та підвищеним попитом через холоди. Однак цей план провалився, констатує видання The Wall Street Journal. Країнам ЄС вдалося диверсифікувати джерела енергії та зробити запаси, щедра допомога від уряду допомогла населенню витримати підвищення тарифів, а глобальне потепління забезпечило мʼяку зиму. А загроза узалежнитись від країни-злочинця в критичний момент спонукала країни Європи інвестувати в інфраструктуру, видобуток пального й нові ланцюжки постачання ― як результат наступного року стрибка цін для споживачів із настанням холодів може й не бути. Програш путіна видно по результатах соцопитувань: майже в усіх країнах ЄС, навіть в Угорщині, більшість населення виступає за продовження санкцій проти росії та збройну допомогу Україні. Лідери європейських країн у відповідь активізували допомогу Києву, особливо на тлі ймовірного в найближчі тижні російського контрнаступу. «Навіть президент Франції Емманюель Макрон тепер говорить про те, що метою участі ЄС у конфлікті є перемога України, а не просто недопущення перемоги путіна», ― пише видання. За таких умов вагання Німеччини щодо надання танків Leopard 2 призводять до її ізоляції на загальному тлі та дратують союзників. У WSJ сподіваються, що завдяки зовнішньому тиску Берлін усе ж зробить те, чого від нього очікує більшість країн континенту.
Російському диктатору очевидно, що його тиску не підкорились ані Київ, ані Брюссель, ані Вашингтон. Ба більше, свіже рішення союзників України надати Києву значні обсяги наступальної зброї означають, що Москву очікують подальші значні втрати ― і людські, і економічні. Очевидно, що тактика Європи ― поступове посилення тиску, яке зрештою змусить російського диктатора згорнути свої плани із захоплення земель. Чому ж він досі цього не робить? На думку асистентки професора департаменту політології Університету Торонто Ольги Чиж, яку вона представила в колонці на The Guardian, путін і російський режим просто живуть в іншій системі координат. Для європейських лідерів перемогою та приводом для радості може вважатися ухвалення чергового пакета санкцій. Водночас путін, по-перше, фактично не підзвітний своєму народові: вибори в росії нічого не вирішують. Він може не зважати на те, що росіяни стали гірше жити чи що до країни повернулися ще 50 тисяч її громадян у вигляді трупів. Для західних лідерів такі результати можуть означати кінець правління ― становище ж диктатора не зміниться. Він може зважати на еліту, але в оточенні путіна залишилися ті, для кого повернення СРСР зрештою принесе чимало вигід, попри нинішню втрату західних вілл і статків. Це представники верхівки армії та спецслужб, які готові терпіти. Тож путін цілком готовий почекати кілька років, доки в результаті виборів у кількох важливих західних країнах підтримка України зменшиться. Наприклад, у 2024-му в США відбудуться чергові вибори американського президента. Якщо ним стане не Джо Байден, а новообраний президент навіть трохи зменшить обсяги допомоги Києву, це може схилити шальки терезів у бік Москви. Та і навіть якщо ЗСУ зможуть відсунути загарбників назад до державного кордону, це не завадить росіянам обстрілювати Україну ракетами, влаштовувати теракти чи вилазки на прикордонні території. Щоб убезпечитись від такого ворога, потрібно наситити Україну передовою зброєю та мати завжди готову до відсічі велику армію. У Києві, на думку Чиж, це розуміють. І доки Захід сподівається владнати конфлікт дипломатичним шляхом, Україна робить ставку на розвиток власного виробництва зброї та «поповнення арсеналу найбільшими гарматами, які тільки можна дістати». Поки існує росія, лише такий підхід може принести довготривалий мир.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]