Перед початком повномасштабної російської агресії частина аналітиків вважала, що велика війна між двома розвиненими країнами вже зовсім не нагадуватиме воєн попередніх років. Зокрема, значно зросте роль інформаційних кампаній, кібератак, дронів та роботів, а, наприклад, піхоти чи артилерії ― знизиться. Насправді виявилось, що загін солдатів і досі є надійним інструментом, щоб зайняти й утримувати територію, а всі інновації, хоча і вносять корективи в бойові дії, проте далекі від того, щоб визначати долю війни. Розібратись у тому, якою є сучасна тривала міждержавна війна, в аналітичній статті спробувала The New York Times. Ключовий акцент саме на тривалості й міжнародності, адже за останні десятиліття світ звик або до громадянських воєн, або до точкових конфліктів, або до американського вторгнення в країни зі значно менш розвинутими арміями, і в такому разі все відбувалося швидко. Російсько-українська війна інакша, і найближчі паралелі автор матеріалу, репортер Макс Фішер проводить із війнами в Кореї, на Балканах та між Ізраїлем і довколишніми арабськими державами. Всі ці конфлікти тривали не один рік, і всюди визначальною була не доступність людського ресурсу, який можна було б відправити на поле бою. Характерна риса цих воєн у тому, що акцент був на економічному виснаженні сторін. Саме з цією метою південнокорейсько-американські війська колись бомбили інфраструктуру міст Північної Кореї не менш активно, ніж росія зараз нищить українську інфраструктуру. Саме тому на Балканах перемогла та сторона, яка змогла залучити сильніших союзників. І тому вже в цій війні Захід доклав чималих зусиль, щоб обмежити прибутки для російської економіки, а українці так активно просять зброю у цих країн. Доля цієї війни теж вирішиться на полі бою, пише Фішер. Однак, на відміну від, наприклад, Першої світової, де успіх визначала кількість живої сили, тут усе вирішить живучість економіки та потужність виробництва зброї ― як власна, так і союзників.
«Війна в Україні зруйнувала фізику» ― під таким заголовком вийшла стаття на The Guardian про те, як зараз працюють науковці на Великому адронному колайдері. Іще недавно цей проєкт був символом міжнародної співпраці, а участь одразу десятків країн стала запорукою його успіху. Зараз російські та білоруські вчені продовжують працювати над повʼязаними з колайдером дослідами чи теоретичними розробками, однак значною мірою це робота «у шухляду». Їхні тексти (навіть у співавторстві з ученими з інших країн) не публікують авторитетні міжнародні видання, їхні пропозиції зараз рідше отримують фінансування. В самій росії наукова робота за цими напрямками через частково заблоковані звʼязки майже застопорилась, пише видання. При цьому, більшість учених із країн-агресорів розуміють, чому все так відбувається. Вони добре інтегровані в західний світ і усвідомлюють усю абсурдність та жорстокість розвʼязаної росією війни, і так само добре розуміють адекватність санкцій проти їхньої країни, зокрема і в науці.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]