Що означає заміна російського керівника вторгнення в Україну, намагався розібратись американський громадський мовник NPR. Він розпитав про це військову експертку вашингтонської дослідницької організації RAND Corporation Дару Масікотт, у якої пониження відносно успішного Сергія Суровікіна викликало подив. На відміну від теперішнього керівника операції, голови російського Генштабу Валерія Герасимова, який, власне, і планував вторгнення, Суровікін не припускався відвертих провалів. Утім, швидше за все, його методи ― обстріли цивільної інфраструктури й хвилі «мʼяса» з мобілізованих, якими окупанти намагалися виснажити український опір, не показали достатньої ефективності. Не маючи значного вибору щодо людей, яким можна стовідсотково довіряти, путін знову поставив на Герасимова лише в надії, що той запропонує бодай якісь свіжі ідеї, вважає Масікотт. Це радше свідчення кризи, ніж хитрого задуму: росія просто не знає, що може спрацювати в тій ситуації, у якій вона опинилась. Інший доказ цієї кризи в тому, що зараз у російському інфополі за величезну перемогу подається нібито взяття контролю над невеликим містечком Соледар. Якщо захопленню цього навіть не райцентру приділяється стільки уваги, і якщо за те, кого вважати запорукою цього тріумфу, точаться суперечки між «вагнерівцями» й регулярними російськими військами ― значить, у російської воєнної авантюри справи геть погані, і цього Кремль уже не може приховати навіть перед своїми прибічниками.
Як має виглядати НАТО після завершення російсько-української війни, у статті для Breaking Defense міркує американський військовий експерт, дослідник Університету Джорджа Мейсона з питань національної безпеки Джошуа Гумінськи. Ключові тези його матеріалу: альянс має підвищити увагу до мобільності своїх військ, щоб умовну танкову батарею можна було швидко відправити з умовної Португалії на східний кордон Польщі. Відповідно, треба вдосконалити систему залізничних і автошляхів. Інша точка докладання зусиль — створення значних запасів снарядів, оскільки зʼясувалося, що попри зміну технологій у війні, артилерія досі відіграє в наземних операціях провідну роль, а отже розхід снарядів є і буде високим. І третій висновок ― розвивати флот безпілотників, які мають бути дешевими та здатними завдавати ударів. Одним із головних уроків у цій війні стало те, що швидкість отримання інформації (розвідувальні дрони) та завдавання точкових ударів на довгих дистанціях (дрони-камікадзе) може забезпечити воюючій стороні значні козирі. Тому у протистоянні з навіть нерозвиненим супротивником краще мати великий флот безпілотників. А якщо ворог буде технологічно підкованим, то війна насамперед буде війною дронів. У будь-якому випадку вкладатися фінансово у цей напрямок слід уже зараз.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]