Журналістам Associated Press вдалося потрапити на один із великих українських енергообʼєктів, який вже не раз зазнавав атак російських ракет і дронів. Щоб не допомагати військам окупанта, організатори візиту попросили в матеріалі не вказувати назви об’єкта та прізвищ його працівників, тому в репортажі фігурують лише імена. Микола, який пропрацював на об’єкті 36 років, став свідком одного з ударів. «Скло у вікнах вилетіло миттєво, зі стелі почав сипатися пил», ― пригадує він. Щоб швидше оцінити пошкодження, Микола надів бронежилет і каску й одразу вийшов надвір. «Ми за себе не боїмося, ― пояснив він. ― Більше переживаємо за обладнання, яке дає людям світло і тепло». «Ми виносили цю станцію, як дитя», ― каже виданню інший працівник, Олег. Тут операційні диспетчери слідкують за обладнанням і під час атак ― у диспетчерській для них лежать бронежилети. За деякими процесами на обʼєкті потрібно стежити постійно, тож спуститись у сховище разом з іншими працівниками станції вони не можуть. Станція зазнала вже кількох атак, однак продовжує постачати електрику й населенню, і промисловості ― щоправда, у значно менших обсягах. На території обʼєкта журналісти бачать уламки снарядів: електрики просто не мають часу ретельно все прибрати. Життя станції зараз ― це повторюваний цикл від атаки до відновлення. За словами директора, станція продовжить працювати, допоки буде, що ремонтувати. Однак працівники скаржаться, що необхідного для ремонту обладнання досі бракує ― і закликають іноземних партнерів України допомогти.
Країни Заходу подолали ще одне своє недавнє «табу» і погодились надати Україні танки. Обставини цього рішення досліджує у своєму матеріалі The New York Times. Згода надати Києву важку артилерію повʼязана з оперативною паузою перед імовірною спробою ще одного російського наступу навесні. Зараз росіяни тренують для цього частину мобілізованих і, згідно з даними української розвідки, готуються набрати в лави окупаційної армії ще людей. Водночас українські війська планують наступальні операції, і для їхнього успіху танки ― необхідний елемент. Досі Україна обходилась танками радянських моделей, які їй постачали, зокрема, колишні країни соціалістичного блоку. Однак чимало з них знищені чи пошкоджені, та й снарядів для них бракує. Якщо не почати воювати на західних танках зараз, кращого моменту для цього може й не настати, пише видання, згадуючи слова керівника української армії Валерія Залужного, що для успішного контрнаступу Україні потрібні приблизно 300 західних танків і 600 БТР. Уже очевидно, що базовою моделлю танків, яку постачатимуть Україні, буде німецький Leopard. Надати їх готові багато країн, однак це можливо лише за згоди Німеччини. Що ж стосується Берліну, як і у випадку з протиракетними установками IRIS-T та комплексами ППО Patriot, спершу Німеччина заперечує можливість надання такої зброї, потім вагається ― а тоді під тиском міжнародної спільноти нарешті допомагає Києву. Як каже німецький опозиційний політик Норберт Рьоттген, канцлер Німеччини Олаф Шольц, як і його партія, прагне зберегти звʼязки з росією і путіним на перспективу, тому він вважає, що якщо Німеччина дасть Україні найкраще, що має, росія сприйме це як завершення режиму «особливих відносин». Утім, тиск союзників стає занадто сильним, щоб Німеччина могла йому опиратись.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]